Sibir ətirşahı (lat. Geranium sibiricum)[1] - ətirşah cinsinə aid bitki növü.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Der Sibirische Storchschnabel (Geranium sibiricum) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Storchschnäbel (Geranium) in der Familie der Storchschnabelgewächse (Geraniaceae). Er wird nur sehr selten in Gärten kultiviert.
Der Sibirische Storchschnabel ist eine ein- bis mehrjährige, krautige Pflanze. Die oberen Teile der Pflanze sind behaart. Die Grundblätter stehen in einer Rosette. Die 20 bis 25 mm langen und 35 bis 75 mm breiten Laubblätter sind tief handförmig in fünf bis sieben Blattlappen geteilt und die Blattlappen sind ziemlich grob und scharf gezähnt.
Im Vergleich zu den übrigen Arten der Gattung bildet er relativ wenige Blüten. In jeder Blattachsel werden höchstens zwei Blüten gebildet, an der Stängelspitze könne es aber vier sein. Die zwittrige, radiärsymmetrische, fünfzählige Blüte weist einen Durchmesser 1,0 bis 1,4 Zentimetern auf. Die eiförmigen Kelchblätter sind mit einer Länge von 4 bis 5 mm etwa so lang und gelegentlich sogar etwas länger als die weißen bis rosa mit violetten Streifen Kronblätter, die gleichfalls eiförmig sind. Die Staubfäden sind gelblich und die Staubbeutel sind bläulich. Die Narben sind gelblich. Die Spaltfrüchte sind 1,4 bis 1,9 cm lang.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 28.[1]
Die Westgrenze seines Vorkommens liegt im Einzugsgebiet der Oder und im östlichen Österreich, wobei er an seinen Arealgrenzen selten vorkommt. Seit Beginn des 20. Jahrhunderts wird jedoch beobachtet, dass sich das Verbreitungsareal des Sibirischen Storchschnabels langsam gegen Westen verschiebt. Eine Ursache für diese Arealerweiterung ist bislang nicht bekannt.
Der Sibirische Storchschnabel besiedelt vorwiegend lichte Gebüsche in der Nähe von Gewässern sowie ortsnahes Ödland. Er ist in Mitteleuropa wohl eine Art der Verbände Aegopodion oder Alliarion.[1] Wie die meisten Storchschnäbel-Arten benötigt auch der Sibirische Storchschnabel einen nährstoffreichen Lehmboden. Er verträgt es außerdem, wenn dieser Lehmboden kalkhaltig und frisch ist.[1]
Der Sibirische Storchschnabel (Geranium sibiricum) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Storchschnäbel (Geranium) in der Familie der Storchschnabelgewächse (Geraniaceae). Er wird nur sehr selten in Gärten kultiviert.
Geranium sibiricum is a species of perennial flowering plant belonging to the family Geraniaceae.[1]
Its native range is Romania to Temperate Asia. [1]
'Geranium sibiricum' is a small plant, usually from 20 to 60 cm in height but can be shorter or taller depending on the conditions it grows in. It prefers open places, such as forest margins, meadows, fields, or urban areas, but can grow in shade below the bushes. Stems are very thin, but heavily branched. The leaves are small (1,5-5 cm in diameter), and, typical for geraniums, divided into several lobes.
Geranium sibiricum is a species of perennial flowering plant belonging to the family Geraniaceae.
Its native range is Romania to Temperate Asia.
Siberi kurereha (Geranium sibiricum) on kurerehaliste sugukonda kurereha perekonda kuuluv taimeliik.
Siberi kurereha on mitmeaastane näärmekarvadeta rohttaim, kel õied paiknevad varte tippudes üksikult. Kroonlehed on roosad või valkjad, äraspidimunajad, tupplehtedest vaid veidi pikemad. Varrelehed pikarootsulised, sõrmlõhised, hõredalt karvased.
Siberi kurereha on looduslikult levinud Euraasias. Eestis tulnukana, kasvades elamute ümbruses ja hoovides, teede äärtes, raudteedel. Teada Tartust (raudteel, botaanikaaia ümbruses jm), Pärnust, Antsla raudteejaamast jm.[1]
Siberi kurereha (Geranium sibiricum) on kurerehaliste sugukonda kurereha perekonda kuuluv taimeliik.
Siberi kurereha on mitmeaastane näärmekarvadeta rohttaim, kel õied paiknevad varte tippudes üksikult. Kroonlehed on roosad või valkjad, äraspidimunajad, tupplehtedest vaid veidi pikemad. Varrelehed pikarootsulised, sõrmlõhised, hõredalt karvased.
Siberi kurereha on looduslikult levinud Euraasias. Eestis tulnukana, kasvades elamute ümbruses ja hoovides, teede äärtes, raudteedel. Teada Tartust (raudteel, botaanikaaia ümbruses jm), Pärnust, Antsla raudteejaamast jm.
Siperiankurjenpolvi (Geranium sibiricum) on monivuotinen kasvilaji kurjenpolvien suvussa. Sitä esiintyy Itä-Euroopassa, Siperiassa.
Siperiankurjenpolvi kasvaa 20:stä 50:een senttimetriä korkeaksi. Sen varsi on rento, veltohko, haarova, särmikäs ja vaaleakarvainen. Aluslehdet ovat viisiliuskaisia ja ylemmät varsilehdet kolmiliuskaisia. Kukat kasavavat tavallisesti yksittäin. Kukkaperä ja verhiö ovat hapsikarvaisia. Terälehdet ovat verholehtien pituisia, kuudesta kahdeksaan millimetriä, matalasti lanttokärkisiä, väriltään vaalean sinipunaisia.
Siperiankurjenpolvi (Geranium sibiricum) on monivuotinen kasvilaji kurjenpolvien suvussa. Sitä esiintyy Itä-Euroopassa, Siperiassa.
Siperiankurjenpolvi kasvaa 20:stä 50:een senttimetriä korkeaksi. Sen varsi on rento, veltohko, haarova, särmikäs ja vaaleakarvainen. Aluslehdet ovat viisiliuskaisia ja ylemmät varsilehdet kolmiliuskaisia. Kukat kasavavat tavallisesti yksittäin. Kukkaperä ja verhiö ovat hapsikarvaisia. Terälehdet ovat verholehtien pituisia, kuudesta kahdeksaan millimetriä, matalasti lanttokärkisiä, väriltään vaalean sinipunaisia.
Géranium de Sibérie
Geranium sibiricum, le Géranium de Sibérie est une espèce de plante de la famille des Geraniaceae, très largement distribuée sur le continent eurasiatique qui n’a cessé de s’étendre vers l’ouest depuis plus d’un siècle.
Le nom de genre Geranium, créé par Linné en 1753, est dérivé du grec γερανιον geranion, de même sens.
L’épithète spécifique sibiricum est la forme latinisée de Sibérie.
En 1753, Linné décrivit une espèce de géranium originaire de Sibérie qu'il nomma Geranium sibiricum[2].
Linné n’a pas donné de type original. Le syntype a été trouvé par WP. Fang, le 20/05/1928 au Sichuan (voir illustration ci-contre).
Le père David récolta le Geranium sibiricum dans les environs de Pékin et dans les prairies humides de Mongolie en août 1864[3].
Geranium sibiricum a pour synonymes :
Le géranium de Sibérie est une plante herbacée vivace à annuelle, avec de longues tiges peu robustes, érigées, ramifiées, à poils blancs[8].
Les feuilles, en rosette à la base et opposées sur la tige, sont portées par un long pétiole possèdent un limbe de 1,7 × 6 cm, palmatiséqué, pileux avec trichomes non glandulaires, avec 3-5 divisions étroitement rhomboidales, lobés dans la partie distale, incisées-dentées.
L’inflorescence est une petite cyme à 1 ou 2 fleurs. Comparé aux autres espèces du genre, il forme relativement peu de fleurs. La fleur très petite, actinomorphe, porte 5 sépales, avec des dents atteignant 1,5 mm, 5 pétales blancs ou rose lilas à veines violacées, échancrés, de 4-5 (-6) mm, 10 étamines et ovaire à 5 carpelles à l’origine soudés[8].
Le fruit est un schizocarpe, à long bec, long de 1,5–2 cm, se divisant en 5 méricarpes à 1 graine.
La floraison a lieu en juin-juillet, la fructification en juillet-août.
Cette espèce est caractérisée par des petites cymes à 1 fleur et par des feuilles à segments étroits. Certains spécimens ont parfois des cymes à 2 fleurs, bien que la plupart des inflorescences aient des cymes à 1 fleur[8]. G. sibiricum est parfois difficile à distinguer de Geranium nepalense Sweet[9].
L’espèce est largement distribuée sur le continent eurasiatique. Son aire de répartition naturelle va de l’Asie orientale jusqu'à la Roumanie. On la trouve en Chine, Afghanistan, N Japon, Corée, Kazakhstan , Kirghizistan, Mongolie, Karakoram (au Pakistan), Russie d’Europe du Sud, Tadjikistan, Turkménistan, Ouzbékistan; W Asie, Ukraine, Europe[8].
Depuis de début du XXe siècle, on a observé que cette espèce se déplaçait lentement vers l’ouest. Kewscience considère qu’elle a été introduite en Autriche, Tchécoslovaquie, France, Allemagne, Hongrie, Illinois, Italie, Masachusettes, Minnesota, New York, Norvège, Pennsylvanie, Pologne, Suisse, Wisconsin[10].
Elle croît dans les lisères de forêts, les broussailles, les friches et prairies, entre 2 000 et 3 900 m.
Fleur.
Fruit.
Fruit ouvert.
Le géranium de Sibérie est très rarement cultivé dans les jardins.
Il a été utilisé comme plante médicinale pour traiter la diarrhée, les infections bactériennes et le cancer en Bulgarie, au Pérou et en Corée. Une étude de 2017 a montré que l’extrait de G. sibiricum favoriserait la croissance des cheveux in vitro et in vivo en régulant les facteurs de croissance et la réponse cellulaire[11].
Selon The Plant List (21 septembre 2020)[6] :
Selon Tropicos (21 septembre 2020)[7] (Attention liste brute contenant possiblement des synonymes) :
Géranium de Sibérie
Geranium sibiricum, le Géranium de Sibérie est une espèce de plante de la famille des Geraniaceae, très largement distribuée sur le continent eurasiatique qui n’a cessé de s’étendre vers l’ouest depuis plus d’un siècle.
Sibirska pyskawa (Geranium sibiricum) je rostlina ze swójby pyskowničkowych rostlinow (Geraniaceae).
Gimpo, Korea
Gimpo, Korea
Sibirska pyskawa (Geranium sibiricum) je rostlina ze swójby pyskowničkowych rostlinow (Geraniaceae).
Стебла висхідні, від середини розгалужені, простерті або й лежачі. Завдовжки 20–60 см. Разом з черешками листків і квітконосами стебла вкриті простими, назад відхиленими, притиснутими волосками; особливо пухнаті черешки вгорі, біля листкової пластинки, і квітконіжки під квіткою.
Листки супротивні, на довгих, у нижніх листів часто дуговидно зігнутих черешках. В обрисі п'ятикутні. Середні з листків 3,5–6,0 см завдовжки (без черешка) та 3,7–7,5 см завширшки; глибоко-5-роздільні, а верхні 3-роздільні, з клиновидно-ромбічними, надрізано-пилчастими гострими частками.
Прилистки ланцетні, довго загострені, до 8 мм завдовжки, по краю війчасті. Квітконоси пазушні, при плодах відігнуті. Завдовжки 1,0–1,5 см.
Чашолистки яйцевидні-еліптичні, при плодах розчепірені. Завдовжки 5–6 мм. Присутній остючок 1,0–1,5 мм завдовжки.
Пелюстки оберненояйцевидні, білуваті, з пурпуровими смужками, 6–7 мм завдовжки, 2–3 мм завширшки. На верхівці пелюстки з мілкою виїмкою, при основі війчасті. Тичинкові нитки при основі розширені і волохаті.
Частки плода вкриті жорсткими довгими волосками, носик коротко пухнатий[1].
Хімічний склад герані сибірської представлений широким спектром біологічно активних речовин переважно фенольної природи, якісний та кількісний склад яких значно залежить від еколого-кліматичних умов зростання та фенофази заготівлі сировини.
Вся рослина містить дубильні речовини, таніни, галову та елагову кислоти, сполуки фенольної природи: галову, бурштинову, ферулову, коричну та неохлорогенову кислоти, кверцетин, дигідрокверцетин, лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, катехін, епікатехінгалат, епікатехін, дикумарин, кумарин і 7-О-метоксикумарин.
У підземній частині рослини містяться також гераніїн, а у надземній — флавоноїди[2].
Вид поширений у Євразії від Середньої Європи до Японії (Кавказ, Сибір, Далекий Схід, Середня Азія) і занесений до Північної Америки. В Україні місцем його зростання є Полісся, Західний Лісостеп та Карпати. Вид зустрічається в антропогенно трансформованих екотопах, на засмічених місцях в населених пунктах, в парках, садах, на пустирях, берегах рік, крейдових відкладеннях, на узліссях, галявинах, лугах[3].
Вид G. sibiricum описаний з Сибіру Карлом Лінеєм в 1753 році.
Синоніми:
— G. ruthenicum Uechtr.
– G. sibiricum subsp. ruthenicum (Uechtr.) Gams.
У народній медицині G. sibiricum використовується лікування запалення кишечнику, дерматиту та раку. В Японії і на Сахаліні відвар трави приймають при вовчаку, бері-бері, застуді, хворобах серця, запаленні яєчок, а сік — для обмивання ран і пухлин. У Перу відвари з підземної частини герані також використовують в онкології, а в Кореї і |Болгарії — для лікування діареї, кишкового запалення, виражених хвороб шкіри, інфекційних та онкологічних захворювань[2].
Geranium sibiricum là một loài thực vật có hoa trong họ Mỏ hạc. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Geranium sibiricum là một loài thực vật có hoa trong họ Mỏ hạc. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Geranium sibiricum L., 1753
Герань сибирская (лат. Geránium sibíricum) — травянистое растение, вид рода Герань семейства Гераниевые (Geraniaceae).
Небольшое многолетнее растение родом из умеренных районов Азии и Восточной Европы, завезённое во многие регионы мира. От других гераней отличается небольшими одиночными цветками на длинных цветоножках.
Многолетнее травянистое растение 40——50 см высотой с тонким корнем. Стебли сильно ветвистые, восходящие, покрытые прижатыми волосками, направленными к основанию.
Листья на черешках до 7 см длиной, покрытых прижатым опушением, в очертании округло-пятиугольные, 3—3,5 см в диаметре, пальчаторассечённые на 5 узкоромбических долей, каждая из которых с крубнозубчатым краем. Прилистники треугольно-шиловидные, до 8 мм длиной.
Цветки одиночные, редко по два, на цветоносах до 4 см длиной, покрытых прижатым опушением. Чашелистики около 6,5 мм длиной, продолговато-яйцевидной формы, с заострённым концом, щетинисто-опушённые. Лепестки венчика до 1,5 см длиной, с выемкой на конце, белые, с пурпурными жилками. Прицветники шиловидные, 3—7 мм длиной.
Коробочка с носиком 1,5—1,7 см длиной, семена 2×1,5 мм, гладкие, бурые.
Родина растения — Восточная Европа и Азия. Завезена в Северную Америку, где широко распространяется.
Вид был впервые действительно описан во 2-м томе книги Species plantarum Карла Линнея, датой публикации которой считается 1 мая 1753 года.
Герань сибирская (лат. Geránium sibíricum) — травянистое растение, вид рода Герань семейства Гераниевые (Geraniaceae).
Небольшое многолетнее растение родом из умеренных районов Азии и Восточной Европы, завезённое во многие регионы мира. От других гераней отличается небольшими одиночными цветками на длинных цветоножках.
鼠掌老鹳草（学名：Geranium sibiricum）为牻牛儿苗科老鹳草属的植物。分布于高加索、俄罗斯西伯利亚、欧洲、日本、朝鲜、蒙古、中亚以及中国大陆的东北、湖北、西北、华北、西南等地，生长于海拔400米至3,900米的地区，一般生长在河谷草甸、疏灌丛、林缘以及杂草，目前尚未由人工引种栽培。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
