Rhacophorus schlegelii Rhacophorus generoko animalia da. Anfibioen barruko Rhacophoridae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Rhacophorus schlegelii Rhacophorus generoko animalia da. Anfibioen barruko Rhacophoridae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Загальна довжина досягає 3,2—5,3 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова доволі велика. Має 7—8 сошникових зубів. Тулуб кремезний. Шкіра гладенька. Кінцівки добре розвинені. У самця є шлюбні мозолі жовтувато-білого кольору та 2 щілиноподібних отвори-резонатора. Забарвлення переважно однотонне — зелене, на спини з розкиданими де-ніде білими плямочками.
Полюбляє різні стоячі водойми, особливо болота, у лісистій місцині, пагорби, плантації сільськогосподарських культур. Активна вночі. Живиться різними комахами та членистоногими.
Розмноження відбувається із середини квітня до середини травня. Самиця під вечір закопується у земля над стрімким берегом біля водойми й робить кулеподібну нору 6—9 см у діаметрі. Потім збиває пінку лапами, утворюючи гніздо. Сюди відкладаються 200–300 яєць діаметром 6 мм. Поступово пінна маса стає рідкою й виходить разом з пуголовками назовні, падаючи у водойму.
Мешкає на японських островах Хонсю, Сікоку, Кюсю.
Японская веслоногая лягушка[1], или веслоног Шлегеля[1] (лат. Rhacophorus schlegelii) — вид земноводных из семейства веслоногих лягушек. Эндемик Японии. Видовое название дано в честь немецкого зоолога Германа Шлегеля (1804—1884)[2].
Общая длина достигает 3,2—5,3 см. Наблюдается половой диморфизм — самки крупнее самцов. Голова достаточно большая. Туловище крепкое. Кожа гладкая. Конечности хорошо развиты. У самца имеются брачные мозоли желтовато-белого цвета и два щелевидных отверстия-резонатора. Окраска преимущественно однотонно-зелёная, на спине с разбросанными белыми пятнышками.
Любит различные стоячие водоёмы, особенно болота, в лесистой местности, холмы, плантации сельскохозяйственных культур. Активна ночью. Питается различными насекомыми и членистоногими.
Размножение происходит с середины апреля до середины мая. Самка под вечер закапывается в землю над обрывистым берегом у водоёма и делает шарообразную нору 6—9 см в диаметре. Затем сбивает лапами пенку, образуя гнездо. Сюда откладываются 200—300 яиц диаметром 6 мм. Постепенно пенная масса становится жидкой и выходит вместе с головастиками наружу, попадая в водоём.
Вид распространён на японских островах Хонсю, Сикоку, Кюсю.
Японская веслоногая лягушка, или веслоног Шлегеля (лат. Rhacophorus schlegelii) — вид земноводных из семейства веслоногих лягушек. Эндемик Японии. Видовое название дано в честь немецкого зоолога Германа Шлегеля (1804—1884).
Общая длина достигает 3,2—5,3 см. Наблюдается половой диморфизм — самки крупнее самцов. Голова достаточно большая. Туловище крепкое. Кожа гладкая. Конечности хорошо развиты. У самца имеются брачные мозоли желтовато-белого цвета и два щелевидных отверстия-резонатора. Окраска преимущественно однотонно-зелёная, на спине с разбросанными белыми пятнышками.
Любит различные стоячие водоёмы, особенно болота, в лесистой местности, холмы, плантации сельскохозяйственных культур. Активна ночью. Питается различными насекомыми и членистоногими.
Размножение происходит с середины апреля до середины мая. Самка под вечер закапывается в землю над обрывистым берегом у водоёма и делает шарообразную нору 6—9 см в диаметре. Затем сбивает лапами пенку, образуя гнездо. Сюда откладываются 200—300 яиц диаметром 6 мм. Постепенно пенная масса становится жидкой и выходит вместе с головастиками наружу, попадая в водоём.
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 両生綱 Amphibia 目 : 無尾目 Anura 亜目 : カエル亜目 Neobatrachia 科 : アオガエル科 Rhacophoridae 亜科 : アオガエル亜科 Rhacophorinae 属 : アオガエル属 Rhacophorus 種 : シュレーゲルアオガエル R. schlegelii 学名 Rhacophorus schlegeliiシュレーゲルアオガエル（学名：Rhacophorus schlegelii）は、両生綱無尾目アオガエル科に分類されるカエル。「シュレーケルアオガエル」とも言われる。
日本の固有種で、本州・四国・九州とその周囲の島に分布するが、対馬にはいない[2]。
学名は「シュレーゲル氏のアオガエル」という意味で、名前はオランダのライデン王立自然史博物館館長だったヘルマン・シュレーゲルに由来する[3]。
基準産地の詳細は不明[3]。基準標本はイギリスの大英博物館に保管されている[3]。
同じく日本に分布するモリアオガエルの姉妹種と考えられている[3]。
体長はオスが32-43mm、メスが43-53mmほどで、メスの方が大きい[3]。オスは咽頭下に単一の鳴嚢をもち、これを膨らませて鳴く[3]。
体色は腹側は白く背中側は緑色をしているが、保護色で褐色を帯びることもある。虹彩は黄色[2]。指の間には水かきが発達する[3]。
外見はモリアオガエルの無斑型に似ているが、やや小型で、虹彩が黄色いことで区別できる。また、ニホンアマガエルにも似ているが、より大型になること、鼻筋から目、耳にかけて褐色の線がないこと、褐色になってもまだら模様が出ないことなどで区別できる。
ひとつの卵の大きさは2.5mmほどで、幼生（オタマジャクシ）は成長すると全長49mmまでになり、尾は細くやや長い[3]。変態したばがりの時期の体長は15-16mm程度である[3]。
水田や森林等に生息し、繁殖期には水田や湖沼に集まる。繁殖期はおもに4月から5月にかけてだが、地域によっては2月から8月までばらつきがある[3]。食性は肉食性で昆虫類、節足動物等を食べる。
繁殖期になるとオスは水辺の岸辺で鳴く。鳴き声はニホンアマガエルよりも小さくて高く、「コロロ・コロロ…」と聞こえる。地中の小さな穴の中で鳴く場合が多く、声の元を凝視しても姿は確認できない。1匹のメスに複数のオスが集まり抱接する[2]。畦などの水辺の岸辺に、クリーム色の泡で包まれた3cm-10cmほどの卵塊を産卵する[3]。泡の中には200個-300個ほどの卵が含まれるが、土中に産卵することも多くあまり目立たない[3]。孵化したオタマジャクシは雨で泡が溶けるとともに水中へ流れ落ち、水中生活を始める[3]。
なお、地域によってはタヌキがこの卵塊を襲うことが知られる。夜間に畦にあるこの種の卵塊の入った穴を掘り返し、中にある卵塊を食うという。翌朝に見ると、水田の縁に泡と少数の卵が残されて浮いているのが見かけられる。
日本の以下の都道府県で、レッドリストの指定を受けている[4]。
一部地域では開発に伴う生息地や獲物の減少により生息数は減少していると考えられている。
しかし、日本全体では分布も広く、個体数も少なくはないため、環境省のレッドリストには指定されていない。国際自然保護連合（IUCN）でもレッドリストにて軽度懸念（LC）と評価しており、個体数は安定傾向にあるとしている[1]。
