Євросибірський вид на південно-східній межі суцільного ареалу.
Багаторічна трав'яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Стебло світло-буре. Листки лусковидні. Квітки жовтувато-бурі, досить великі, з медовим ароматом, зібрані у довге китицевидне суцвіття. Цвіте у червні — липні. Плодоносить у серпні — вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участю гриба. Надземний пагін розвивається на 9-10-й рік і через два місяці після цвітіння всихає. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню ґрунту і тоді квітки запліднюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці. Сціофіт. Мезофіт.
Пагони збергіаються протягом всього року, лишаючись навіть взимку.
Закарпаття, Українські Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп — спорадично, у північній частині Лівобережного Степу, в Криму (переважно в гірських районах) — рідко. Вид поширений у Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Малій Азії, Західному Сибіру.
Тінисті листяні, мішані, рідше соснові ліси, переважно в місцях з розрідженим трав'яним покривом серед опалого листя або хвоїнок.
Локальні популяції трапляються спорадично; рослина зростає поодинці або невеликими групами. Спостерігається тенденція до скорочення.
Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на букети.
Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється на території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний), Криму, а також багатьох заказників і пам'яток природи. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.
