Характеристика
Дорослі особини сягають 30-50 мм довжиною, окремі особини — до 90 мм.[3] Креветка має маскувальне забарвлення, що імітує колір піщаного дна і може змінюватись в залежності від типу середовища.[3] Живуть на мілинах із солонуватою водою, де живляться переважно вночі.[3] Вдень вони закопуються у пісок, ховаючись від хижаків — птахів і риб, але залишаючи на поверхні антени.
Як і для інших представників родини шримсових, для креветки піщаної характерним є перший періопод, що знаходиться під клешнею, а також короткий рострум.[4]
Ареал і екологія
Ареал досить широкий, охоплює Атлантичний океан від Білого моря на півночі Росії до узбережжя Марокко, Балтику, Середземне і Чорне моря включно.[5] Найстарішою є східно-середземноморська популяція, яка слугувала джерелом поширення цього виду у східній Атлантиці протягом пізнього Плейстоцену.[6]
Дорослі особини живуть на поверхні ґрунту або у придонному шарі води, тримаються прибережних ділянок і лиманів.[7] Зазвичай є дуже чисельними і мають великий вплив на екосистеми в яких вони живуть.[7]
Спосіб життя
Самиці досягають статевої зрілості маючи в довжину 22-43 мм, самці - 30-45 мм.[8] Із яєць викупляються планктонні личинки. До досягнення стадії пост-личинки, яка переходить до донного способу життя, проходить п'ять линьок.[8]
Господарське значення
![src=]()
Загальний світовий вилов
Crangon crangon у тоннах,
FAO, 1950–2010
[9]
У 1999 році відловлено більш як 37 000 тонн шримсу звичайного. На долю Німеччини і Нідерландів припадає більш за 80%.[1]
Варені креветки цього виду є дуже популярними у Бельгії та прилеглих країнах. Одна із популярних страв називається tomate-crevette, коли варені креветки перемішуються із майонезом і прикрашаються свіжими помідорами. Також популярними є креветкові палюшки, приготовані із сиром. Також подаються у як закуска до пива.[10]
Посилання
-
↑ а б в Crangon crangon (Linnaeus, 1758). Species Fact Sheets. Food and Agriculture Organization. Процитовано June 24, 2011.
-
↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
-
↑ а б в Crangon crangon. ARKive. Процитовано June 24, 2011.
-
↑ Joana Campos, Cláudia Moreira, Fabiana Freitas & Henk W. van der Veer (2012). Short review of the eco-geography of Crangon. Journal of Crustacean Biology 32 (2): 159–169. doi:10.1163/193724011X615569.
-
↑ Joana Campos, Vânia Freitas, Cindy Pedros, Rita Guillot & Henk W. van der Veer (2009). Latitudinal variation in growth of Crangon crangon (L.): does counter-gradient growth compensation occur?. Journal of Sea Research 62: 229–237. doi:10.1016/j.seares.2009.04.002. Проігноровано невідомий параметр
|ssue= (довідка) -
↑ Pieternella C. Luttikhuizen, Joana Campos, Judith van Bleijswijk, Katja T.C.A. Peijnenburg & Henk W. van der Veer (2008). Phylogeography of the common shrimp, Crangon crangon (L.) across its distribution range. Molecular Phylogenetics and Evolution 46 (3): 1015–1030. PMID 18207428. doi:10.1016/j.ympev.2007.11.011.
-
↑ а б Joana Campos, Cindy Pedrosa, Joana Rodrigues, Sílvia Santos, Johanses I. J. Witte, Paulo Santos & Henk W. van der Veer (2009). Population zoogeography of brown shrimp Crangon crangon along its distributional range based on morphometric characters. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom 89 (3): 499–507. doi:10.1017/S0025315408002312.
-
↑ а б Joana Campos & Henk W. van der Veer (2008). Autecology of Crangon crangon (L.) with an emphasis on latitudinal trends. У R. N. Gibson, R. J. A. Atkinson & J. D. M. Gordon. Oceanography and Marine Biology: an Annual Review 46 (CRC Press). с. 65–104. ISBN 978-1-4200-6574-9. doi:10.1201/9781420065756.ch3. Проігноровано невідомий параметр
|eisbn= (довідка) -
↑ FishStat database, FAO.
-
↑ (фр.) Les crevettes grises. Eating.be. Процитовано September 13, 2012.
Джерела
Це незавершена стаття з карцинології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
.jpg)
Це незавершена стаття з карцинології.