Трав'яниста рослина, що утворює невеличкі щільні дернини, гемікриптофіт. Стебла під суцвіттями щетинистоволосисті, заввишки 40-60 см. Листки вузькі (2-4 мм завширшки), щетиноподібні, згорнуті, зовні голі, гладенькі, зсередини гострошорсткі.
Суцвіття — вузька, стиснута волоть завдовжки до 10 см, що складається з 5-8 одноквіткових колосків. Її вісь 7,5-14 см завдовжки, опушена щетинкоподібними, довгими (до 5 мм) волосками, на нижньому вузлі з пензликом волосків. Нижня квіткова луска завдовжки 18-22 мм. Крайові смужки волосків доходять до основи остюка. Остюк 25-46 см завдовжки, повністю опушений, двічі колінчастозігнутий, пірчастий, у нижній частині закручений, коротковолосистий.
Вид світлолюбний і посухостійкий, віддає перевагу багатим на кальцій кам'янисто-щебенистим ґрунтам. Зростає у передгір'ях, у нижній частині гірських схилів, у кам'янистих степах.
Квітне у травні-липні, плодоносить у червні-липні. Розмножується насінням. Запилення і поширення насіння відбувається за допомогою вітру.
Ареал виду охоплює Балкани, південний захід Туреччини, Західний Кавказ, Передкавказзя, Північно-Західне Закавказзя, Кримський півострів. Усі кримські популяції розташовуються на сході Південного узбережжя Криму між Кара-Дагом і Судаком. Ці скупчення невеликі за розміром і лише на оголених кам'янистих ділянках рослини утворюють суцільний покрив.
Оскільки українські популяції знаходяться на північній межі ареалу, головною загрозою для них є природні чинники: низька конкурентна спроможність, сукцесійні зміни. Крім того, зменшенню чисельності сприяють заліснення схилів, випасання худоби, збір рослин для сухих букетів. Вид занесений до додатку Бернської конвенції з охорони європейської фауни, флори, та природних місць перебування. В Україні він охороняється у Карадазькому природному заповіднику.
Як щільнодернинний злак ковила Сирейщикова здатна утримувати часточки субстрату, запобігати його розмиванню і вивітрюванню, а надто на малопотужних кам'янистих ґрунтах, де вона полюбляє рости. Отже цей вид слід розглядати як ґрунтотвірний і протиерозійний. Крім того, рослина декоративна і може бути застосована у садівництві.
Stipa syreistschikowii là một loài thực vật có hoa trong họ Hòa thảo. Loài này được P.A.Smirn. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1948.[1]
Stipa syreistschikowii là một loài thực vật có hoa trong họ Hòa thảo. Loài này được P.A.Smirn. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1948.
Stipa syreistschikowii P.А.Smirn., 1948
СинонимыКовыль Сырейщикова (лат. Stipa syreistschikowii) — вид травянистых растений рода Ковыль (Stipa) семейства Злаки (Poaceae).
Гемикриптофит. Многолетнее травянистое растение, образующее плотную дерновину. Стебли 40—60 см, поникающие, тонкие, зеленоватые, под метёлкой щетинисто — волосистые. Листья узкие, линейные, щетинообразные, до 2—4 мм шириной[3][4].
Соцветие — сжатая узкая метёлка до 10 см длиной. Колоски одноцветковые. Нижние цветковые чешуи длиной 18—22 мм, с волосками. Ость длиной 25 45 см, опушенная, перистая. Цветёт в мае — июле, плодоносит в июне — июле[3][4].
Кальцефил. Ксерофит. Обитает на каменисто-щебнистых субстратах в степях и фриганоидных группировках[4].
Обитает в Южной Европе и на юго-западе Турции[4]. В России встречается на Западном Кавказе, в северо-западном Закавказье и Крыму.
Занесён в Красную книги России и Краснодарского края, а также в Красную книгу Украины[5]. Включен в Бернскую конвенцию об охране дикой фауны и флоры и природных сред обитания[4].
Ковыль Сырейщикова (лат. Stipa syreistschikowii) — вид травянистых растений рода Ковыль (Stipa) семейства Злаки (Poaceae).