Невисоке деревце (5–10 м заввишки) з широкими яйцеподібними, округлими листками (6–18 см завдовжки, 4–8 см завширшки) з дуже виразними жилками. Бруньки голі, деревина під корою червонувата, без валиків (на відміну від верби попелястої). Зростає як у вологих середовищах, так і в сухих місцях, як-от береги річок і озер, болота з тонким шаром торфу, узбіччя, околиці полів, канави, а також хвойні листяні й мішані ліси. Цвіте у березні — квітні до розпускання листя. Нектар виділяє у великій кількості щороку, сильна бджолина сім'я за день може зібрати до 2–4 кг взятку. Мед золотисто-жовтий, після кристалізації — кремовий, дрібнозернистий[1].
Розмножується виключно насінням, на відміну від інших видів верби нездатна розмножуватися живцями.
.jpg)
