Associations
provided by BioImages, the virtual fieldguide, UK
Foodplant / feeds on
larva of Aphanisticus emarginatus feeds on Juncus articulatus
Other: major host/prey
Foodplant / saprobe
apothecium of Cistella fugiens is saprobic on dead inflorescence of Juncus articulatus
Remarks: season: 12-10
Foodplant / saprobe
immersed, then revealed apothecium of Diplonaevia exigua is saprobic on dead Juncus articulatus
Remarks: season: 4-8
In Great Britain and/or Ireland:
Foodplant / gall
sorus of Entorrhiza casparyana causes gall of live, galled root of Juncus articulatus
Remarks: season: 8
Foodplant / saprobe
sessile, shielded apothecium of Micropeziza karstenii is saprobic on dead stem of Juncus articulatus
Remarks: season: 7-12
Other: unusual host/prey
Foodplant / saprobe
sessile apothecium of Mollisia juncina is saprobic on dead Juncus articulatus
Remarks: season: 5-9
Foodplant / saprobe
pseudothecium of Pleospora aquatica is saprobic on Juncus articulatus
Remarks: season: 10
Foodplant / saprobe
numerous, immersed, more or less linearly arranged, fuscous, covered pycnidium of Septoria coelomycetous anamorph of Septoria junci is saprobic on dead leaf tip of Juncus articulatus
Remarks: season: 2-10
Plant / associate
larva of Trichopsomyia flavitarsis is associated with galled Juncus articulatus
Foodplant / parasite
telium of Uromyces junci parasitises live Juncus articulatus
Remarks: season: 7 onwards
Comments
provided by eFloras
A widely distributed and very variable species, known to have: (i) several ecotypes (Clapham et al, Fl.Brit. Isles 990, 1962); (ii) larger forms with 80 chromosomes and up to 18 flowers in each head; (iii) and hybrid, with sterile capsules and usually 3-6 flowers in each head.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Comments
provided by eFloras
Juncus articulatus hybridizes with J. brevicaudatus (= J. ´ xfulvescens Fernald), J. alpinus (= J. ´ xalpiniformis Fernald), J. nodosus, and J. canadensis.
Juncus articulatus var. obtusatus Engelmann appears to be intermediate with J. alpinus. It has spreading inflorescence branches but obtuse inner tepals. This may represent a backcross with J. alpinus. Recent evidence suggests that J. alpinus is a polyploid species with J. articulatus as one of its parents.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Description
provided by eFloras
Perennial, shortly rhizomatous, greenish herb, (10-) 15-50 (-80) cm tall, erect to almost prostrate, sometimes rooting from the lower nodes, non-stoloniferaus; stem terete, faintly sulcate with 2-6 cauline leaves. Leaves shorter than stem linear transversely 15-25 septate-nodose, subterete, green, usually 1-2 mm broad; basal sheaths usually brownish, auricled. Inflorescence terminal, often richly and somewhat dichotomously branched, with many shortly stalked heads, each consisting of (4)6-10(-12) flowers, 5-10 mm across; lowest bract erect, usually c. half as long as the inflorescence, leafy. Flowers (2-)2.5-3 mm long, brownish to greenish, sessile; perianth segments lanceolate, acute inner subobtuse with broad whitish margins. Stamens 6, much shorter than the perianth, with anthers c. as long as the filaments. Capsules 34 mm long, 1.5-2 mm broad, oblong-ovoid or ellipsoid, usually contracted abruptly into a short beak, conspicuously exceeding the perianth, brownish to greenish, often lustrous, many seeded (3040); seeds c. 0.4(-0.5) mm long, ovoid or ellipsoid, brownish 2n=80.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Description
provided by eFloras
Herbs, perennial, rhizomatous to nearly cespitose, 0.5--6(--10) dm. Rhizomes 2--3 mm diam., not swollen. Culms erect to decumbent (and floating), terete, 1--3 mm diam., smooth. Cataphylls 1, maroon to straw-colored, apex acute to obtuse. Leaves: basal 0--2, cauline (1--)3--6; auricles 0.5--1 mm, apex rounded, scarious; blade green to straw-colored, terete, 3.5--12 cm x 0.5--1.1 mm. Inflorescences terminal panicles of 3--30(--50) heads, 3.5--8 cm, branches spreading; primary bract erect; heads 3--10-flowered, obpyramidal to hemispheric, 6--8 mm diam. Flowers: tepals green to straw-colored or dark brown, ovate to lanceolate, 1.8--3 mm; outer tepals with apex acute or acuminate; inner tepals with apex acute acuminate to obtuse; stamens 6, anthers equal to filament length. Capsules exserted ca. 1 mm beyond perianth, chestnut brown to dark brown, imperfectly 3-locular, ellipsoid or ovoid, 2.8--4 mm, apex acute proximal to beak, valves separating at dehiscence. Seeds obovoid, 0.5 mm, not tailed. 2n = 80.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Description
provided by eFloras
Plants perennial, tufted or rhizome creeping, (10--)15--40(--60) cm tall. Stems terete, 0.8--1.5 mm in diam. Cataphylls absent to 2. Cauline leaves 2--6; leaf sheath auricles well developed, acute, free part ca. 2 mm, membranous; leaf blade terete or somewhat laterally compressed, 2.5--7.5(--10) cm × 0.8--1.4 mm, perfectly septate. Inflorescences usually broad; branches rigid, spreading; involucral bract erect to ascending, 0.7--3 cm; heads 5--30, hemispheric to toplike, 5--10(--15)-flowered. Perianth segments reddish brown with greenish midvein, lanceolate, 2.5--3 mm, subequal, apex acute. Stamens 6, 1/2--3/4 as long as perianth; filaments 0.7--0.9 mm; anthers oblong, 0.5--1 mm. Capsule dark brown, shiny, trigonous ovoid, 3--3.5 mm, apex sharply acute and tapered to a conspicuous tip. Seeds ovoid, 0.5--0.7 mm, reticulate. Fl. Jun--Jul, fr. Aug--Sep. 2 n = 80.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Distribution
provided by eFloras
Temperate regions, W. Himalaya.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Distribution
provided by eFloras
Distribution: Most of Europe, N. Africa, Central and S.W. Asia, to Pakistan and the Himalayas; eastern N. America; widely introduced reaching Australia and New Zealand.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Distribution
provided by eFloras
Gansu, Hebei, Henan, Hubei, Ningxia, Qinghai, Shaanxi, Shandong, Shanxi, Sichuan, Xinjiang, Xizang, Yunnan [Afghanistan, Bhutan, India, Kashmir, Mongolia, Nepal, Pakistan, Russia (E Siberia), Vietnam; Africa, Europe, North America].
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Distribution
provided by eFloras
St. Pierre and Miquelon; B.C., N.B., Nfld. and Labr. (Nfld.), N.S., Ont., Que., P.E.I.; Alaska, Ariz., Colo., Calif., Conn., Idaho, Ind., Ky., Maine, Mass., Mich., Minn., Nebr., Nev., N.H., N.J., N.Mex., N.Y., N.C., Ohio, Oreg., Pa., R.I., S.Dak., Utah, Vt., Va., Wash., W.Va.; Eurasia.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Elevation Range
provided by eFloras
2300-3800 m
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Flowering/Fruiting
provided by eFloras
Fruiting mid summer--fall.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Habitat
provided by eFloras
Wet meadows, sand, along rivers, edges of water along ditches; 1200--3700 m.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Habitat
provided by eFloras
Wet ground in ditches, lake and stream margins, and a variety of other habitats, often a calciphile; 0--3000m.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Synonym
provided by eFloras
Juncus articulatus var. obtusatus Engelmann; J. articulatus var. stolonifer (Wohlleben) House; J. lampocarpus Ehrhart ex Hoffmann
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Synonym
provided by eFloras
Juncus lampocarpus Ehrhart ex Hoffmann; J. lampocarpus var. senescens Buchenau.
- license
- cc-by-nc-sa-3.0
- copyright
- Missouri Botanical Garden, 4344 Shaw Boulevard, St. Louis, MO, 63110 USA
Brwynen gymalog
(
Welsh
)
provided by wikipedia CY
Planhigyn blodeuol lluosflwydd a monocotyledon sy'n edrych yn debyg i wair yw Brwynen gymalog sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Juncaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Juncus articulatus a'r enw Saesneg yw Jointed rush.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Brwynen Gymalog, Brwynen Glymog Glaergib, Lladdfrwyn, Llafrwynen.
Mae'n tyfu'n araf iawn - a hynny ar bridd da, cyfoethog, mewn bob math o amrywiaeth o ran gwlybaniaeth eu cynefin; mae i'w ganfod yn aml mewn gwlyptiroedd. Mae'r planhigyn yn ddeurywiol ac mae'r dail yn fytholwyrdd.
Gweler hefyd
Cyfeiriadau
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Awduron a golygyddion Wikipedia
Brwynen gymalog: Brief Summary
(
Welsh
)
provided by wikipedia CY
Planhigyn blodeuol lluosflwydd a monocotyledon sy'n edrych yn debyg i wair yw Brwynen gymalog sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Juncaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Juncus articulatus a'r enw Saesneg yw Jointed rush. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Brwynen Gymalog, Brwynen Glymog Glaergib, Lladdfrwyn, Llafrwynen.
Mae'n tyfu'n araf iawn - a hynny ar bridd da, cyfoethog, mewn bob math o amrywiaeth o ran gwlybaniaeth eu cynefin; mae i'w ganfod yn aml mewn gwlyptiroedd. Mae'r planhigyn yn ddeurywiol ac mae'r dail yn fytholwyrdd.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Awduron a golygyddion Wikipedia
Glieder-Binse
(
German
)
provided by wikipedia DE
Die Glieder-Binse (Juncus articulatus), auch Glanzfrüchtige Binse genannt, gehört zur Familie der Binsengewächse (Juncaceae). Den Namen Glieder-Binse verdankt sie dem quergekammerten Mark im Inneren ihrer Blätter.
Beschreibung
Der ausdauernde, überwinternd grüne Hemikryptophyt erreicht Wuchshöhen zwischen 15 und 70 Zentimetern. Mit seinem kriechenden Wurzelstock und kurzen Ausläufern bildet er lockere Rasen. Die charakteristisch binsenförmigen, spitz zulaufenden Laubblätter sind im Querschnitt rundlich bis zusammengedrückt. Sie sind innen hohl, durch Querwände gekammert sowie von einem spinnwebartigen Mark erfüllt. Die Öhrchen der Blattscheiden sind lang und häutig. Die Stängel der Gewöhnlichen Glieder-Binse sind meist bogig aufsteigend, während diese bei der Strand-Glieder-Binse starr aufrecht stehen.
Der Blütenstand ist eine etwa 10 Zentimeter hohe, aufrechte Spirre mit schräg aufrecht stehenden Seitenästen und halbkugeligen Köpfchen. Diese sind etwa 5 Millimeter breit. Bei der Gewöhnlichen Glieder-Binse bestehen sie aus fünf bis dreißig, bei der Strand-Glieder-Binse aus vier bis sechs Einzelblüten. Die Perigonblätter sind rotbraun, gleich lang und lanzettlich. Sie sind zwischen 2 und maximal 4 Millimeter lang. Die Inneren sind etwas hautrandig. Die spitz-eiförmige Kapsel ist glänzend schwarz-braun und so lang oder länger als die Blütenblätter. Sie enthalten wenige zitronenförmige Samen.
Die Blütezeit der Glieder-Binse erstreckt sich von Juli bis Oktober.
Die Chromosomenzahl der Art ist 2n = 80.[1]
Ökologie
Die Blüten werden durch den Wind bestäubt. Die Verbreitung der Diasporen erfolgt ebenfalls durch den Wind oder durch Anhaften im Fell oder an Federn von Tieren. Als Halblicht- bis Volllichtpflanze erträgt die Pflanze keine Beschattung. Ihr ökologischer Schwerpunkt liegt auf dauerhaft gut durchnässten, luft- und stickstoffarmen Böden. Das Mark der Blätter dient als Durchlüftungsgewebe (Aerenchym), so dass die Pflanze auch im luftarmen Boden ausreichend mit Sauerstoff versorgt ist.
Die Laubblätter sind innen deutlich quergekammert.
Von Hochblättern umgebenes Köpfchen mit Früchten. Die Früchte sind in einen Schnabel zugespitzt.
Verbreitung und Standort
Die Binse ist in ganz Europa, in Asien, Nordamerika und Nordafrika verbreitet. Ferner wurde sie nach Neuseeland und nach Australien eingeschleppt. Ihre Höhenverbreitung reicht bis 2000 Meter. In den Allgäuer Alpen steigt sie in Vorarlberg zwischen Hochkrumbach und dem Haldenwanger Eck bis zu 1750 m über Meeresspiegel auf.[2] Die Sumpfpflanze (Helophyt) wächst in Sümpfen, Mooren, Feuchtwiesen und an Gewässerrändern. Sie kommt in Mitteleuropa vor allem in Scheuchzerio-Caricetea-fuscae-Gesellschaften, aber auch in Gesellschaften der Verbände Calthion, Agropyro-Rumicion oder Nanocyperion vor.[1]
Systematik
Die Glieder-Binse wurde 1753 von Carl von Linné in Species Plantarum als Juncus articulatus erstveröffentlicht.[3] Das lateinische articulátus, -a, -um bedeutet „gegliedert“.
Man kann die folgenden Unterarten unterscheiden[4]:
-
Juncus articulatus subsp. articulatus: Sie kommt in den gemäßigten Zonen der Nordhalbkugel vor.[4]
-
Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch.: Sie kommt von Sibirien bis Japan vor.[4]
Es werden nach K. Kiffe[5] in Deutschland zwei Unterarten unterschieden: die Gewöhnliche Glieder-Binse (Juncus articulatus subsp. articulatus) und die Strand-Glieder-Binse (Juncus articulatus subsp. litoralis (Patze, E. H. F. Meyer & Elkan) Lemke nom. inval.[6]). Sie sind vor allem in der Form der Blütenstände und der Länge der Perigonblätter verschieden. Die zuletzt genannte Unterart wird aber von Kirschner et al. und anderen nicht anerkannt. Es wird dagegen eine weitere Unterart Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch. genannt, die die Art in Ostasien vertritt.[4]
Quellen
Literatur
-
Jürke Grau, Bruno P. Kremer, Bodo M. Möseler, Gerhard Rambold, Dagmar Triebel: Gräser. Süßgräser, Sauergräser, Binsengewächse und grasähnliche Familien Europas (= Steinbachs Naturführer). Neue, bearb. Sonderausgabe Auflage. Mosaik, München 1996, ISBN 3-576-10702-9.
-
Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora. Unter Mitarbeit von Theo Müller. 7., überarbeitete und ergänzte Auflage. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 1994, ISBN 3-8252-1828-7.
Einzelnachweise
-
↑ a b Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora für Deutschland und angrenzende Gebiete. 8. Auflage. Stuttgart, Verlag Eugen Ulmer, 2001. ISBN 3-8001-3131-5. Seite 150.
-
↑ Erhard Dörr, Wolfgang Lippert: Flora des Allgäus und seiner Umgebung. Band 1, IHW, Eching 2001, ISBN 3-930167-50-6, S. 301.
-
↑ Carl von Linné: Species Plantarum. Band 1, Lars Salvius, Stockholm 1753, S. 327, http://vorlage_digitalisat.test/1%3Dhttp%3A%2F%2Fwww.biodiversitylibrary.org%2Fopenurl%3Fpid%3Dtitle%3A669%26volume%3D1%26issue%3D%26spage%3D327%26date%3D1753~GB%3D~IA%3D~MDZ%3D%0A~SZ%3D~doppelseitig%3D~LT%3D~PUR%3D
-
↑ a b c d Rafaël Govaerts (Hrsg.): Juncus articulatus. In: World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) – The Board of Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew, abgerufen am 8. Oktober 2016.
-
↑ Karl Kiffe: Juncaceae. In: Henning Haeupler, Thomas Muer: Bildatlas der Farn- und Blütenpflanzen Deutschlands. Hrsg.: Bundesamt für Naturschutz (= Die Farn- und Blütenpflanzen Deutschlands. Band 2). Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 2000, ISBN 3-8001-3364-4, S. 590.
-
↑ Karl Peter Buttler, Michael Thieme & Mitarbeiter: Florenliste von Deutschland – Gefäßpflanzen, Version 5. Frankfurt am Main, Juli 2013, veröffentlicht im Internet, eingesehen am 17. März 2014.
Weblinks
– Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autoren und Herausgeber von Wikipedia
Glieder-Binse: Brief Summary
(
German
)
provided by wikipedia DE
![src=]()
Fruchtstand
Die Glieder-Binse (Juncus articulatus), auch Glanzfrüchtige Binse genannt, gehört zur Familie der Binsengewächse (Juncaceae). Den Namen Glieder-Binse verdankt sie dem quergekammerten Mark im Inneren ihrer Blätter.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autoren und Herausgeber von Wikipedia
Juncus articulatus
(
Scots
)
provided by wikipedia emerging languages
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia authors and editors
Juncus articulatus
provided by wikipedia EN
Juncus articulatus is a flowering plant species in the rush family Juncaceae. It is known by the common name jointleaf rush[2] or jointed rush,[3] which can also refer to J. kraussii from Australia. It is native to Eurasia, Canada, Greenland, and much of the United States.[2] It grows in moist areas, such as wet sand, and thrives in calcareous soils. J. articulatus was found to be more sensitive to drought and salt stress than its congeners J. acutus and J. maritimus.[4] It is a perennial herb producing mainly erect stems from a short rhizome. The stem may root at nodes, and it generally has one or more flattened hollow cylindrical leaves up to 10 centimeters long. Transverse internal partitions or joints may be seen or felt in the leaf of the plant.
The inflorescence atop the stem has several branches with up to 25 clusters of up to 12 flowers each. Each individual flower has greenish to dark brown, pointed tepals 2 to 3 millimeters long, six stamens bearing anthers, and a protruding, feathery pistil. The fruit is a dark brown capsule with a pointed tip.
References
-
^ Allen, D.J. (2011). "Juncus articulatus". IUCN Red List of Threatened Species. 2011: e.T163984A5681486. doi:10.2305/IUCN.UK.2011-2.RLTS.T163984A5681486.en. Retrieved 19 November 2021.
-
^ a b USDA, NRCS (n.d.). "Juncus articulatus". The PLANTS Database (plants.usda.gov). Greensboro, North Carolina: National Plant Data Team. Retrieved 2017-04-17.
-
^ BSBI List 2007 (xls). Botanical Society of Britain and Ireland. Archived from the original (xls) on 2015-06-26. Retrieved 2014-10-17.
-
^ Al Hassan, M., Lopez-Gresa, M., Boscaiu, M., Vicente, O. (2016) Stress tolerance mechanisms in Juncus: Responses to salinity and drought in three Juncus species adapted to different natural environments. Functional Plant Biology. DOI: 10.1071/FP16007.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia authors and editors
Juncus articulatus: Brief Summary
provided by wikipedia EN
Juncus articulatus is a flowering plant species in the rush family Juncaceae. It is known by the common name jointleaf rush or jointed rush, which can also refer to J. kraussii from Australia. It is native to Eurasia, Canada, Greenland, and much of the United States. It grows in moist areas, such as wet sand, and thrives in calcareous soils. J. articulatus was found to be more sensitive to drought and salt stress than its congeners J. acutus and J. maritimus. It is a perennial herb producing mainly erect stems from a short rhizome. The stem may root at nodes, and it generally has one or more flattened hollow cylindrical leaves up to 10 centimeters long. Transverse internal partitions or joints may be seen or felt in the leaf of the plant.
The inflorescence atop the stem has several branches with up to 25 clusters of up to 12 flowers each. Each individual flower has greenish to dark brown, pointed tepals 2 to 3 millimeters long, six stamens bearing anthers, and a protruding, feathery pistil. The fruit is a dark brown capsule with a pointed tip.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia authors and editors
Juncus articulatus
(
Spanish; Castilian
)
provided by wikipedia ES
Juncus articulatus es una especie fanerógama de junco de la familia de las juncáceas. Es nativa de Eurasia, de Canadá y de EE. UU. Crece en áreas húmedas, tales como arenales encharcados, y gusta de suelos calcáreos.
Descripción
Es una herbácea perenne produciendo un culmo mayormente erecto desde un corto rizoma. Puede generar raíces en los nudos, y generalmente tiene una a más hojas cilíndricas de 1 dm de longitud.
La inflorescencia apical se abre en varias ramas con 25 agrupaciones de 12 flores cada una. Cada flor individual, verdosa a parda oscura, presenta tépalos de 2 - 3 mm de largo, seis estambres que generan anteras, y un gineceo protruido, y plumoso. Fruto cápsula oscuro con una peca.
Taxonomía
Juncus articulatus fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 1: 327. 1753.[1]
- Citología
Número de cromosomas de Juncus articulatus (Fam. Juncaceae) y táxones infraespecíficos Juncus articulatus L.
-
[2] 2n=80.[3]
- Etimología
Juncus: nombre genérico que deriva del nombre clásico latino de jungere = , "para unir o vincular", debido a que los tallos se utilizan para unir o entrelazar".[4]
articulatus: epíteto latino que significa "articulada".[5]
- Sinonimia
- Castellano: junco, junco articulado, junco bobo, junquillo, prenquilla.[3]
Referencias
Bibliografía
- Flora of China Editorial Committee. 2000. Flora of China (Flagellariaceae through Marantaceae). 24: 1–431. In C. Y. Wu, P. H. Raven & D. Y. Hong (eds.) Fl. China. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.
- Flora of North America Editorial Committee, e. 2000. Magnoliophyta: Alismatidae, Arecidae, Commelinidae (in part), and Zingiberidae. Fl. N. Amer. 22: i–xxiii, 1–352.
- Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980-2005. Fl. Pakistan Univ. of Karachi, Karachi.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autores y editores de Wikipedia
Juncus articulatus: Brief Summary
(
Spanish; Castilian
)
provided by wikipedia ES
Juncus articulatus es una especie fanerógama de junco de la familia de las juncáceas. Es nativa de Eurasia, de Canadá y de EE. UU. Crece en áreas húmedas, tales como arenales encharcados, y gusta de suelos calcáreos.
![src=]()
Ilustración
![src=]()
Vista de la planta
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autores y editores de Wikipedia
Läikviljaline luga
(
Estonian
)
provided by wikipedia ET
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Vikipeedia autorid ja toimetajad
Läikviljaline luga: Brief Summary
(
Estonian
)
provided by wikipedia ET
Läikviljaline luga (Juncus articulatus) on loaliste sugukonda loa perekonda kuuluv rohttaim.
Taim on Eestis tavaline.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Vikipeedia autorid ja toimetajad
Juncus articulatus
(
French
)
provided by wikipedia FR
Juncus articulatus est une plante herbacée de la famille des Joncacées.
Liste des sous-espèces, variétés et formes
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (18 septembre 2014)[2] :
-
Juncus articulatus L. (1753)
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. articulatus
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch. (1985)
Selon The Plant List (18 septembre 2014)[1] :
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. articulatus
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch.
Selon Tropicos (18 septembre 2014)[3] (Attention liste brute contenant possiblement des synonymes) :
- sous-espèce Juncus articulatus radicans G. Mey.
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. articulatus
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch.
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. macrocephalus (Viv.) K. Richt.
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. nigritellus (F.W. Schultz) K. Richt.
- sous-espèce Juncus articulatus subsp. tatewakii (Satake) Vorosch. ex A.K. Skvortsov
- variété Juncus articulatus var. adscendens (Host) Beck
- variété Juncus articulatus var. aquaticus (L.) L.
- variété Juncus articulatus var. articulatus
- variété Juncus articulatus var. brachycarpus (Trab.) Maire
- variété Juncus articulatus var. cuspidatus (Brenner) Maire
- variété Juncus articulatus var. fluitans Wahlenb.
- variété Juncus articulatus var. hylandri Hämet-Ahti
- variété Juncus articulatus var. lindhardii (Wiinst.) Wiinst.
- variété Juncus articulatus var. littoralis Patze, E. Mey. & Elkan
- variété Juncus articulatus var. maritimus (G. Mey.) G. Mey.
- variété Juncus articulatus var. nigrescens Lindem.
- variété Juncus articulatus var. obtusatus Engelm.
- variété Juncus articulatus var. pallescens Lindem.
- variété Juncus articulatus var. pelocarpus (E. Mey.) A. Gray
- variété Juncus articulatus var. setiformis Patze, E. Mey. & Elkan
- variété Juncus articulatus var. stolonifer (Wohll.) House
- variété Juncus articulatus var. subalpinus Borbás
- variété Juncus articulatus var. sylvaticus L.
- forme Juncus articulatus fo. alpicola (Asch. & Graebn.) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. alpigenus (Schur) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. articulatus
- forme Juncus articulatus fo. macrocarpus (Döll) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. natans (Glück) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. pauciflorus (Sond.) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. stolonifer (Wohll.) Raymond
- forme Juncus articulatus fo. submersus (Glück) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. subobtusatus (Asch. & Graebn.) Sóo
- forme Juncus articulatus fo. viridiflorus (Asch. & Graebn.) I. Grinţ.
Notes et références
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Auteurs et éditeurs de Wikipedia
Juncus articulatus: Brief Summary
(
French
)
provided by wikipedia FR
Juncus articulatus est une plante herbacée de la famille des Joncacées.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Auteurs et éditeurs de Wikipedia
Błyšćata syćina
(
Upper Sorbian
)
provided by wikipedia HSB
Błyšćata syćina (Juncus articulatus) je rostlina ze swójby syćinowych rostlinow (Juncaceae).
Wopis
Stejnišćo
Rozšěrjenje
Wužiwanje
Nóžki
-
↑ Pawoł Völkel: Prawopisny słownik hornjoserbskeje rěče. Hornjoserbsko-němski słownik. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 2005, ISBN 3-7420-1920-1, str. 495.
-
↑ W internetowym słowniku: Binse
Žórła
- Aichele, D., Golte-Bechtle, M.: Was blüht denn da: Wildwachsende Blütenpflanzen Mitteleuropas. Kosmos Naturführer (1997)
- Brankačk, Jurij: Wobrazowy słownik hornjoserbskich rostlinskich mjenow na CD ROM. Rěčny centrum WITAJ, wudaće za serbske šule. Budyšin 2005.
- Kubát, K. (Hlavní editor): Klíč ke květeně České republiky. Academia, Praha (2002)
- Lajnert, Jan: Rostlinske mjena. Serbske. Němske. Łaćanske. Rjadowane po přirodnym systemje. Volk und Wissen Volkseigener Verlag Berlin (1954)
- Rězak, Filip: Němsko-serbski wšowědny słownik hornjołužiskeje rěče. Donnerhak, Budyšin (1920)
Eksterne wotkazy
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia authors and editors
Błyšćata syćina: Brief Summary
(
Upper Sorbian
)
provided by wikipedia HSB
Błyšćata syćina (Juncus articulatus) je rostlina ze swójby syćinowych rostlinow (Juncaceae).
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia authors and editors
Juncus articulatus
(
Italian
)
provided by wikipedia IT
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autori e redattori di Wikipedia
Juncus articulatus: Brief Summary
(
Italian
)
provided by wikipedia IT
Il giunco nodoso (Juncus articulatus L., 1753) è una pianta della famiglia delle Giuncacee.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autori e redattori di Wikipedia
Zomprus
(
Dutch; Flemish
)
provided by wikipedia NL
De zomprus (Juncus articulatus) is een overblijvend kruid uit de russenfamilie (Juncaceae). De plant heeft tamelijk zwakke stengels die rechtop staan of liggen. De stengels zijn donkergroen en glad en worden ongeveer 80 cm hoog. In de bladeren zitten tussenschotjes tussen het merg, die te voelen zijn als men een blad tussen de vingers neemt. De zomprus komt voor op vochtige plekken.
De bloemen zijn donkerbruin en staan in losse hoofdjes. De zomprus bloeit van juni tot oktober. Er zitten twee tot zeven donkergroene bladeren aan een stengel. Er is een doosvrucht, die veel zaadjes bevat.
Externe link
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia-auteurs en -editors
Zomprus: Brief Summary
(
Dutch; Flemish
)
provided by wikipedia NL
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia-auteurs en -editors
Sit członowaty
(
Polish
)
provided by wikipedia POL
Multimedia w Wikimedia Commons Sit członowaty (Juncus articulatus L.) – gatunek z rośliny sitowatych. Zasięg naturalny obejmuje całą Europę, północną Afrykę, zachodnią i środkową Azję po północną część subkontynentu indyjskiego, Amerykę Północną po południowe USA. Zawleczony i zdziczały rośnie w Australii, na Nowej Zelandii i w Peru[2]. W Polsce pospolity, w miejscach wilgotnych od niżu po regiel górny.
Morfologia
- Pokrój
- Drobnokępkowa roślina, do 60 cm wysokości z gęstą wiązką korzeni.
- Pęd
- Łodygi długości 10–60 cm wyrastają z czołgającego się kłącza. Łodygi ulistnione na całej długości, kolankowate.
- Liście
- Szydlaste, o blaszkach obłych i przegradzanych (przegrody dobrze widoczne w stanie suchym).
- Kwiatostan
- Luźna, wierzchotkowata rozrzutka, licznogłówkowa. W drobnych główkach skupionych jest po kilka-kilkanaście kwiatów. Podsadka krótka.
- Kwiat
- Okwiat ciemnobrunatny, drobny, długości 2,5–3 mm. Listki okwiatu jednakowe, ostre, krótsze od torebki. Kwitnie od czerwca do września.
- Owoc
- Torebka jajowata, błyszcząca, czerwonobrunatna, z krótkim, ostrym dzióbkiem na czubku.
- Nasiona
- Drobne (do 0,5 mm długości), brunatne lub czerwonawe, podłużnie siatkowane.
Biologia i ekologia
Bylina. Rośnie na podmokłych łąkach i pastwiskach na glebach ciężkich i słabo przewietrzanych oraz na brzegach wód.
Przypisy
Bibliografia
- W. Szafer, S. Kulczyński, B. Pawłowski: Rośliny Polskie. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1967.
- Marian Nowiński: Chwasty łąk i pastwisk. Państwowe Wydawnictwo Rolnicze i Leśne, Warszawa, 1966.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autorzy i redaktorzy Wikipedii
Sit członowaty: Brief Summary
(
Polish
)
provided by wikipedia POL
Sit członowaty (Juncus articulatus L.) – gatunek z rośliny sitowatych. Zasięg naturalny obejmuje całą Europę, północną Afrykę, zachodnią i środkową Azję po północną część subkontynentu indyjskiego, Amerykę Północną po południowe USA. Zawleczony i zdziczały rośnie w Australii, na Nowej Zelandii i w Peru. W Polsce pospolity, w miejscach wilgotnych od niżu po regiel górny.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autorzy i redaktorzy Wikipedii
Juncus articulatus
(
Portuguese
)
provided by wikipedia PT
Juncus articulatus é uma espécie de planta com flor pertencente à família Juncaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 1: 327. 1753.[1]
O seu nome comum é junco-articulado.[2]
Portugal
Trata-se de uma espécie presente no território português, nomeadamente os seguintes táxones infraespecíficos:[3]
Referências
Bibliografia
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autores e editores de Wikipedia
Juncus articulatus: Brief Summary
(
Portuguese
)
provided by wikipedia PT
Juncus articulatus é uma espécie de planta com flor pertencente à família Juncaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 1: 327. 1753.
O seu nome comum é junco-articulado.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Autores e editores de Wikipedia
Ryltåg
(
Swedish
)
provided by wikipedia SV
Ryltåg (Juncus articulatus) är en art i tågsläktet. Dialektalt i Småland har denna växt kallats "tjurgräs", en benämning som även använts för borsttåg (Juncus squarrosus).[1]
Externa länkar
Referenser
-
^ Johan Ernst Rietz: Svenskt dialektlexikon, Gebers, Malmö 1867/Malmö 1962 [1]
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia författare och redaktörer
Ryltåg: Brief Summary
(
Swedish
)
provided by wikipedia SV
Ryltåg (Juncus articulatus) är en art i tågsläktet. Dialektalt i Småland har denna växt kallats "tjurgräs", en benämning som även använts för borsttåg (Juncus squarrosus).
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia författare och redaktörer
Ситник членистий
(
Ukrainian
)
provided by wikipedia UK
Опис
Кореневища 2–3 мм діаметром. Стебла від прямостоячих до сланких (і плавучих), 20–60(-100) см завдовжки, круглі в перетині, 1–3 мм діаметром, гладкі. Катафілів 1, від темно-бордового до солом'яного кольору. Листя: базальних 0–2, стеблових (1-)3–6; вершина округла; листова пластина від зеленого до солом'яного кольору, циліндрична, 3.5–12 см х 0.5–1.1 мм. Суцвіття з розчепіреними гілочками, волоті з 3–30(-50) головами; голови 3–10-квіткові. Листочки оцвітини коротші ніж коробочка, рівні між собою, 2.3–3.5 мм, від темно-коричневих до червонуватих, зовнішні від гострих до коротко загострених, внутрішні від субгострих до гострих; тичинок 6. Коробочка подовжено-яйцевида, бура й блискуча, 2.8–4 мм. Насіння оберненояйцевиде, 0.5 мм. 2n=80.
Поширення
Північна Америка (Сен-П'єр і Мікелон, південна Канада, північ США), Північна Африка (Алжир, Лівія, Марокко, Туніс), Євразія (більш-менш по всій Європі, вкл. Канарські й Азорські острови; в Азії ареал включає Сибір, Кавказ, Близький Схід, Індійський субконтинент, Казахстан, Монголію, далекий Схід Росії, Корейський півострів, Китай, Японію, В'єтнам). Вид, мабуть був введений в Австралію, Нову Зеландію, деякі острови південної частини Тихого океану і в Перу. Зростає в більшості типів водно-болотних середовищ, але особливо характерний для сезонно затоплюваних луків, пустищ, країв водойм. Існує на дуже низькому рівні садівнича торгівля видом.
Росте майже по всій території України по вологих місцях, луках, трав'янистих болотах, іноді коло доріг[2].
Галерея
Джерела
Примітки
-
↑ Довідник назв рослин України
-
↑ а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 415.
Посилання
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Автори та редактори Вікіпедії
Juncus articulatus
(
Vietnamese
)
provided by wikipedia VI
Juncus articulatus là một loài thực vật có hoa trong họ Juncaceae. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Hình ảnh
Chú thích
Liên kết ngoài
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia tác giả và biên tập viên
Juncus articulatus: Brief Summary
(
Vietnamese
)
provided by wikipedia VI
Juncus articulatus là một loài thực vật có hoa trong họ Juncaceae. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.
- license
- cc-by-sa-3.0
- copyright
- Wikipedia tác giả và biên tập viên
Ситник членистый
(
Russian
)
provided by wikipedia русскую Википедию
Вид: Ситник членистый
Международное научное название
Juncus articulatus L., 1753
Охранный статус 
Систематика
на Викивидах
Изображения
на Викискладе ITIS 39249NCBI 223654EOL 631072IPNI 133982-3TPL kew-314426 Ситник членистый, либо ситник блестящеплодный, ситник коленчатый[2] (лат. Juncus articulatus) — вид однодольных растений рода Ситник (Juncus) семейства Ситниковые (Juncaceae). Впервые описан шведским систематиком Карлом Линнеем в 1753 году[3].
Распространение и среда обитания
Космополит. Широко распространён в большинстве стран Европы, Азии, северной Африки, обеих Америк и Океании (Австралия, Новая Зеландия)[4].
Растёт на влажных лугах, песке, вдоль рек, у канав[5], отмечается также на берегах водоёмов, низинных болотах, в лесу, на антропогенных участках (газоны, залежи, обочины дорог, пустыри)[2].
Ботаническое описание
Светолюбивое многолетнее травянистое растение.
Листорасположение очерёдное. Листья простые, линейные, размещены по длине стебля; верхушка листа острая, край гладкий.
Соцветие головчатое либо метёлковидное. Цветки размером 1 см, имеют шесть лепестков; цвет бурый, с зелёным и красным оттенками и вкраплениями белого цвета[2].
Семена яйцевидной формы. Цветёт в июне — июле, плодоносит в августе — сентябре[5].
Гигрофитное, мезотрофное растение[2].
Число хромосом 2n = 80[5].
Замечания по охране
Внесён в Красную книгу Камчатского края[2][6] (статус «EN»[7]).
По данным Международного союза охраны природы вид не имеет угроз исчезновения («least concern»)[4].
Систематика
С огромным количеством синонимичных названий таксона можно ознакомиться здесь.
Подвид — Juncus articulatus subsp. limosus (Vorosch.) Vorosch.[3].
Примечания
Ситник членистый: Brief Summary
(
Russian
)
provided by wikipedia русскую Википедию
Ситник членистый, либо ситник блестящеплодный, ситник коленчатый (лат. Juncus articulatus) — вид однодольных растений рода Ситник (Juncus) семейства Ситниковые (Juncaceae). Впервые описан шведским систематиком Карлом Линнеем в 1753 году.
小花灯心草
(
Chinese
)
provided by wikipedia 中文维基百科
二名法 Juncus articulatusLinn. 小花灯心草（学名：Juncus articulatus）是灯心草科灯心草属的植物。分布于非洲、欧洲、亚洲北部、北美洲以及中国大陆的甘肃、西藏、云南、湖北、陕西、河南、新疆、四川、河北、宁夏、山东等地，生长于海拔1,200米至3,680米的地区，多生长于沙滩、河边、草甸以及沟边湿地，目前尚未由人工引种栽培。
异名
- Juncus articulatus L. var. senesens Buchen
- Juncus lampocarpus Ehrh. ex Hoffm.
- Juncus lampocarpus Ehrh. ex Hoffm. var. senescens Buch.
参考文献
- 昆明植物研究所. 小花灯心草. 《中国高等植物数据库全库》. 中国科学院微生物研究所. [2009-02-24]. （原始内容存档于2016-03-05）.
这是一篇與
植物相關的
小作品。你可以通过
编辑或修订扩充其内容。
小花灯心草: Brief Summary
(
Chinese
)
provided by wikipedia 中文维基百科
小花灯心草（学名：Juncus articulatus）是灯心草科灯心草属的植物。分布于非洲、欧洲、亚洲北部、北美洲以及中国大陆的甘肃、西藏、云南、湖北、陕西、河南、新疆、四川、河北、宁夏、山东等地，生长于海拔1,200米至3,680米的地区，多生长于沙滩、河边、草甸以及沟边湿地，目前尚未由人工引种栽培。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
