Evodinus

Evodinus is a genus of beetles in the family Cerambycidae, containing the following species:^[1]

• Evodinus borealis (Gyllenhal, 1827)
• Evodinus clathratus (Fabricius, 1793)
• Evodinus lanhami Lewis, 1976
• Evodinus monticola (Randall, 1838)

References

Evodinus est un genre de coléoptères de la famille des Cerambycidae (capricornes). Il contient les espèces suivantes^[1] :

• Evodinus borealis (en) (Gyllenhal, 1827)
• Evodinus clathratus (Fabricius, 1793)
• Evodinus lanhami (en) Lewis, 1976
• Evodinus monticola (en) (Randall, 1838)

Notes et références

• (en) Cet article est partiellement ou en totalité issu de l’article de Wikipédia en anglais intitulé .

Evodinus adalah genus kumbang tanduk panjang yang tergolong famili Cerambycidae. Genus ini juga merupakan bagian dari ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.

Larva kumbang dalam genus ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang.

Referensi

• TITAN: Cerambycidae database. Tavakilian G., 25 Mei 2009.

Evodinus is een kevergeslacht uit de familie van de boktorren (Cerambycidae). De wetenschappelijke naam van het geslacht werd voor het eerst geldig gepubliceerd in 1850 door LeConte.^[1]

Soorten

Evodinus omvat de volgende soorten:

• Evodinus borealis (Gyllenhal, 1827)
• Evodinus clathratus (Fabricius, 1793)
• Evodinus lanhami Lewis, 1976
• Evodinus monticola (Randall, 1838)

Evodinus er en slekt av biller som tilhører gruppen blomsterbukker i familien trebukker (Cerambycidae). Larvene lever under barken på døde trær.

Utseende

Middelsstore (10-20 millimeter), noe brede, blanke, brunsvarte trebukker, dekkvingene gulaktige med svarte tegninger. Hodet og pronotum er mye smalere enn dekkvingene, som har markerte, utstående "skuldre". Antennene er tynne, omtrent så lange som kroppen. Pronotum er avrundet sekskantet, tydelig lengre enn bredt, med en kraftig, butt tann midt på hver sidekant. Dekkvingene er avsmalnende bakover med markerte "skuldre", gule med variable, svarte tegninger. Beina er middels lange og slanke.

Levevis

De fleste av artene har larver som utvikler seg under barken på nylig døde trær. Fordi utviklingstiden gjerne er forholdsvis kort kan de også gjøre seg nytte av nyfelt tømmer. De voksne billene er livlige dyr som løper raskt og gjerne flyr i solskinn om våren. De besøker av og til blomster. Når billene blir forstyrret, strekker de forkroppen skrått oppover, de kan da virke nesten aggressive men er helt harmløse for mennesker.

Utbredelse

Slekten er vidt utbredt i Europa, det nordlige Asia og Nord-Amerika.

Systematisk inndeling

• Ordenen Biller, Coleoptera Linnaeus, 1758
  • Underordenen Polyphaga Emery, 1886
    • Gruppen (infraorden) Cucujiformia Lameere, 1938
      • Overfamilien Chrysomeloidea Latreille, 1802 (=Phytophaga)
        • Familien Trebukker, Cerambycidae Latreille, 1802
          • Underfamilien Blomsterbukker, Lepturinae Latreille, 1802 – 120 arter i Europa
            • Stammen Rhagiini Kirby, 1837
              • Slekten Evodinus LeConte, 1850
                • Evodinus borealis (Gyllenhal, 1827)
                • Evodinus clathratus (Fabricius, 1793)
                • Evodinus lanhami Lewis, 1976
                • Evodinus monticola (Randall, 1838)

Kilder

• Danilevsky, M.L. 2006. Systematic List of Longicorn Beetles (Coleoptera, Cerambycoidea) of Europe. [1]

Eksterne lenker

• (sv) Evodinus hos Dyntaxa
• (en) Evodinus i Encyclopedia of Life
• (en) Evodinus i Global Biodiversity Information Facility
• (en) Evodinus hos Fauna Europaea
• (en) Evodinus hos NCBI
• (en) Evodinus hos ITIS
• (en) Kategori:Evodinus – bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
• Evodinus – detaljert informasjon på Wikispecies
• (en) Kategori:Evodinus – bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
• Katalog med utbredelsesdata, palearktiske arter
• Katalog med utbredelsesdata, amerikanske arter

Еводин (лат. Evodinus LeConte 1850 = Brachytodes Planet, 1924 = Evodinellus Plavilstshikov, 1915) — рід жуків з родини Вусачів.

Види

• Еводин виїмчастий (Evodinus clathratus Fabricius, 1792)

Література

1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

1. http://www.biolib.cz/en/formsearch/?action=execute&searcharea=1&string=Evodinellus
2. http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=115035

• Brachytodes Planet, 1924
• Evodinellus Plavilstshikov, 1915