Сова біла (Nyctea scandiaca, Bubo scandiacus) — один з найбільших птахів ряду совоподібних. В Україні рідкісний залітний вид. Зрідка можна зустріти взимку в лісовій та лісостеповій смугах, іноді в степовій зоні, здебільшого на відкритих просторах[1].
Довжина тіла 38—71 см, розмах крил 145—160 см, вага 1,5—2,5 кг, забарвлення сніжнобіле або біле з бурими цяточками, плесно і пальці оперені.
Поширена в тундрі і на островах Північного Льодовитого океану, взимку залітає в південні зони до степів і пустель включно; відомі залітання в Хмельницьку область і Крим, на Північний Кавказ, в Афганістан, Монголію, на Бермудські острови.
Розмножується в травні — червні. Кладка з 3—11 білих яєць у примітивному гнізді (ямка, вистелена мохом) на землі. Живиться біла сова гризунами, птахами і навіть рибою; полює вдень.
Викопні рештки білої сови відомі з плейстоцену і голоцену Англії, Німеччини, Чехословаччини, з ранньоголоценових відкладів Чернігівщини (Мезин).
.png){kind=small}
Це незавершена стаття з опису совоподібних.Сова біла (Nyctea scandiaca, Bubo scandiacus) — один з найбільших птахів ряду совоподібних. В Україні рідкісний залітний вид. Зрідка можна зустріти взимку в лісовій та лісостеповій смугах, іноді в степовій зоні, здебільшого на відкритих просторах.
Довжина тіла 38—71 см, розмах крил 145—160 см, вага 1,5—2,5 кг, забарвлення сніжнобіле або біле з бурими цяточками, плесно і пальці оперені.
Поширена в тундрі і на островах Північного Льодовитого океану, взимку залітає в південні зони до степів і пустель включно; відомі залітання в Хмельницьку область і Крим, на Північний Кавказ, в Афганістан, Монголію, на Бермудські острови.
Розмножується в травні — червні. Кладка з 3—11 білих яєць у примітивному гнізді (ямка, вистелена мохом) на землі. Живиться біла сова гризунами, птахами і навіть рибою; полює вдень.
Викопні рештки білої сови відомі з плейстоцену і голоцену Англії, Німеччини, Чехословаччини, з ранньоголоценових відкладів Чернігівщини (Мезин).
