dcsimg

Віскашеві ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK

Зовнішня морфологія

Хоча представники родини Віскашеві в основному жителі нір, зовнішній вигляд дуже нагадує щура. Більшість видів мають великі вуха, великі очі й довгі вібриси. Передні лапи мають чотири пальці, задні — п'ять; хвіст в залежності від виду може бути як довгим так і досить коротким. Це порівняно невеликі (від 200 до 300 грамів), товсті, дужі гризуни з хвостом зазвичай коротшим від голови й тіла. Шерсть м'яка; колір на спині варіює від сірого до коричневого, на животі він вершковий або білий. Зубна формула: 1/1, 0/0, 1/1, 3/3 = 20.

Поширення

Мають обмежений діапазон проживання поблизу західного узбережжя Південної Америки від південно-західного Перу до півночі Аргентини і північної частини Чилі. Віскашеві займають різні місця проживання, від трав'янистих областей до високогірних лісів Анд і до сухих схилів, укритих кактусами та акацією. Щодо висоти проживання — вони поширені від прибережних чагарників на рівні моря до кам'янистих оголень близько 3500 м над рівнем моря.

Поведінка

Усі пристосовані до риття і багато з них живуть у норах їх власної конструкції, але Aconaemys, й особливо Spalacopus надзвичайно рийні тварини з невеликими кінцівками й веретеноподібними тілами й вони проводять більшу частину свого життя під землею. Більшість з них живуть в колоніях; деякі показують складне соціальне поводження. Вони, очевидно, травоїдні, вживають велику різноманітність трав'янистої рослинності. Всі види родини мають тривалий період вагітності як для їх розміру тіла. Octodon незвичайні в тому, що велика частина їх діяльності, мабуть, денна.

Систематика

Поділяються на 8 родів і 13 видів.

Джерела

  1. Додаток 1 до Ветеринарних вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин, репродуктивного матеріалу, та продуктів тваринного походження
  2. Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
  3. Жестерьова В. Дегу – мешканці куточка живої природи // Паросток. — 2015. — № 4. — С. 33.


license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK