Назву рослині дав французький біолог Жан Обле у 1755. На Шрі-Ланку рослину завезли у 1881 році. Рослину переплутали з священним деревом сал (Shorea robusta). За легендою мати Будди Майя тримала гулку дерева сал, коли народжувала сина. Через це Shorea robusta вирощують у буддистських монастирях. Проте у Шрі-Ланці, Таїланді цим деревом вважають Коуропіту гаянську. За іншою версією через наявність у квіток каптура, люди асоціють дерево з нагами, тому вирощують на територіях індуїстських та буддистських храмів.
Вічнозелене листяне дерево досягає 25-37 м висоти[2]. Через округлі великі плоди, що схожі на гарматні ядра, в англійській мові отримало назву «Cannonball Tree». Квіти ростуть у нижній частині дерева прямо на стовбурі. Квіти мають специфічну складену будову.
Квіти не виділяють нектару тому приваблюють комах, що збирають пилок. Для цього рослина виробляє два види пилку — запліднений у нижній частині квітки і незапліднений у «каптурі» (покривалі). Великі плоди при падінні розбиваються, приманюючи тварин запахом. Таясові свині та птахи споживають плоди. Насіння покрите спеціальним покриттям, що дозволяє їм проходити стравохід тварин.
Походить з північної частини Південної Америки та Карибського архіпелагу. Росте у низинних дощових лісах на багатих гумусом вологих ґрунтах.
Зараз широко вирощується у тропічних країнах через декоративні квіти.
Плоди можуть вживати в їжу господарські тварини (свині, кури). Люди їдять плоди рідко через специфічний запах.[3]
