Other Physical Features: bilateral symmetry
Perception Channels: tactile ; chemical
Clupeiformes is 'n vis-orde wat hoort tot die klas Actinopterygii.
Die volgende families is deel van die orde Clupeiformes:
Clupeiformes is 'n vis-orde wat hoort tot die klas Actinopterygii.
Die volgende families is deel van die orde Clupeiformes:
Chirocentridae Clupeidae Denticipitidae Engraulidae Pristigasteridae SundasalangidaeEntiéndese como clupeiformes al orde de peces Teleósteos (Teleostei) caracterizaos por tener aleta caudal homocerca (formada por dos lóbulos iguales y ensin allongamientu de la columna vertebral), ser fisóstomos (con vexiga natatoria xunida por un conductu a la parte anterior del tubu dixestivu), escarecer de radios espinosos nes aletes, y presentar xeneralmente escames cicloideas.
Integren delles families con especies de gran importancia económica y alimenticia:
.
Entiéndese como clupeiformes al orde de peces Teleósteos (Teleostei) caracterizaos por tener aleta caudal homocerca (formada por dos lóbulos iguales y ensin allongamientu de la columna vertebral), ser fisóstomos (con vexiga natatoria xunida por un conductu a la parte anterior del tubu dixestivu), escarecer de radios espinosos nes aletes, y presentar xeneralmente escames cicloideas.
Siyənəkkimilər (lat. Clupeiformes) — Şüaüzgəcli balıqlar (Actinopterygii) dəstəsi. 300-ə yaxın növü var. Sümüklü balıqlara aiddirlər. Bədəni gümüşü, uzunsov, yanlardan sıxılmışdır. Üzgəclərində tikanlı şüalar yoxdur. Bir bel üzgəci vardır. Qarın üzgəcləri 6-8 şüalıdır. Yan xətti yoxdur. Qəlsəmə qapağındakı seysmosensor kanalları yaxşı inkişaf etmişdir. Dəstəyə - siyənəkkimilər, ancouskimilər və dorabkimilər fəsilələrinə aid olan 70 cins və 300 növ daxildir. Xəzərdə və Azərbaycanın ərazi sularında ilk fəsilənin nümayəndələri yaşayır.[1]
Siyənəkkimilər (lat. Clupeiformes) — Şüaüzgəcli balıqlar (Actinopterygii) dəstəsi. 300-ə yaxın növü var. Sümüklü balıqlara aiddirlər. Bədəni gümüşü, uzunsov, yanlardan sıxılmışdır. Üzgəclərində tikanlı şüalar yoxdur. Bir bel üzgəci vardır. Qarın üzgəcləri 6-8 şüalıdır. Yan xətti yoxdur. Qəlsəmə qapağındakı seysmosensor kanalları yaxşı inkişaf etmişdir. Dəstəyə - siyənəkkimilər, ancouskimilər və dorabkimilər fəsilələrinə aid olan 70 cins və 300 növ daxildir. Xəzərdə və Azərbaycanın ərazi sularında ilk fəsilənin nümayəndələri yaşayır.
Els clupeïformes (Clupeiformes) són un ordre de peixos osteïctis, el més primitiu i menys evolucionat d'aquest grup. És l'únic ordre del superordre dels clupeomorfs (Clupeomorpha).
Inclouen més de 397 espècies agrupades en 68 gèneres i 6 famílies:[3]
Els clupeïformes (Clupeiformes) són un ordre de peixos osteïctis, el més primitiu i menys evolucionat d'aquest grup. És l'únic ordre del superordre dels clupeomorfs (Clupeomorpha).
Bezostní (Clupeiformes) jsou primitivní kostnaté ryby, mezi které patří některé hospodářsky velmi významné druhy ryb, jako jsou sledi, sardinky, šproti a sardele. Řád zahrnuje 5 čeledí a 364 druhů.[1]
Jsou to ryby převážně mořské, většinou jsou to rychlí plavci. Bezostní mají jen měkké ploutevní paprsky, odsud jejich český název. Šupiny jsou cykloidní, nemají postranní čáru. Plynový měchýř zůstává spojený s jícnem.
Ryby tohoto řádu se často shlukují do velkých hejn. Většinou se živí planktonem, který filtrují z vody dlouhými žaberními tyčinkami.[2]
Obrázky, zvuky či videa k tématu bezostní ve Wikimedia Commons
Bezostní (Clupeiformes) jsou primitivní kostnaté ryby, mezi které patří některé hospodářsky velmi významné druhy ryb, jako jsou sledi, sardinky, šproti a sardele. Řád zahrnuje 5 čeledí a 364 druhů.
Sildefisk (Clupeiformes) udgør en orden af strålefinnede fisk, som inkluderer sildefamilien (Clupeidae). Der er flere vigtige spisefisk i ordenen, heriblandt sild og ansjos.
Clupeiformes er fysostome, som betyder at de har en svømmeblære med en pneumatisk forbindelse til tarmkanalen. De mangler typisk en sidelinje, men de har stadig øjne, finner og fiskeskæl. Generelt er sildefiskene sølvfarvede med strømlinede og spindelformede kroppe. det er ofte stimefisk. De fleste arter lever af plankton, som de filtrerer fra vand med deres barde-plader.[1]
Ordenen sildefisk (Clupeiformes) inkluderer omkring 405 arter i syv familier:[2]
Sildefisk (Clupeiformes) udgør en orden af strålefinnede fisk, som inkluderer sildefamilien (Clupeidae). Der er flere vigtige spisefisk i ordenen, heriblandt sild og ansjos.
Clupeiformes er fysostome, som betyder at de har en svømmeblære med en pneumatisk forbindelse til tarmkanalen. De mangler typisk en sidelinje, men de har stadig øjne, finner og fiskeskæl. Generelt er sildefiskene sølvfarvede med strømlinede og spindelformede kroppe. det er ofte stimefisk. De fleste arter lever af plankton, som de filtrerer fra vand med deres barde-plader.
Die Heringsartigen (Clupeiformes) sind eine Ordnung der Knochenfische (Osteichthyes). Es sind meist marine Schwarmfische, die sich von Plankton, kleinen Fischen und Garnelen ernähren. Viele Heringsartige haben eine große wirtschaftliche Bedeutung für die Fischerei. Ein typisches Beispiel ist der Atlantische Hering, der auch in Nord- und Ostsee vorkommt.
Heringsartige haben einen schlanken, spindelförmigen, seitlich abgeflachten Körper. Er ist von silbrigen Cycloidschuppen bedeckt. Heringsartige haben nur eine, in der Rückenmitte liegende Rückenflosse. Auch die Bauchflossen befinden sich in der Körpermitte. Alle Flossen haben nur Weichstrahlen. Ein Seitenlinienorgan ist nur am Kopf vorhanden. Die meisten Arten besitzen lange und zahlreiche Kiemenreusenstrahlen als Filtrierapparat. Parasphenoidzähne fehlen. Die Scheitelbeine (Os parietale) werden durch die Supraoccipitale voneinander getrennt. Ein Merkmal, das nur die Heringsartigen aufweisen und das allen anderen Fischgruppen fehlt, ist der „Recessus lateralis“, eine otische Einbuchtung im Neurocranium, die durch die Vereinigung von sensorischen Kanälen (Infraorbitalkanal und Präopercularkanal) gebildet wird.
Die größte Art, der räuberisch lebende Wolfshering (Chirocentrus dorab), wird einen Meter lang, die kleinsten, Sundasalanx microps und Sundasalanx praecox nur 2,2 cm.
Es gibt zwei Unterordnungen, sieben Familien, 84 Gattungen und etwa 400 Arten.
Kladogramm der Clupeiformes nach Lavoué et al.[1][2]
Clupeiformes ClupeoideiDussumieriidae
(ohne Spratelloidinae)
Wolfsheringe (Chirocentridae)
Beilbauchheringe (Pristigasteridae)
unbeschriebenes pädomorphes Taxon[3]
Zähnchen-Heringe (Denticipitidae)
Die Heringsartigen (Clupeiformes) sind eine Ordnung der Knochenfische (Osteichthyes). Es sind meist marine Schwarmfische, die sich von Plankton, kleinen Fischen und Garnelen ernähren. Viele Heringsartige haben eine große wirtschaftliche Bedeutung für die Fischerei. Ein typisches Beispiel ist der Atlantische Hering, der auch in Nord- und Ostsee vorkommt.
Dagaa ni jina la kawaida la samaki wa oda Clupeiformes isipokuwa spishi za familia Chirocentridae. Spishi nyingi zina majina mengine pia, kama vile kapenta, kerenge, lumbu, mbarata, mwatiko, ndakala, pata, pawali, simu, uono na usipa. Spishi kadhaa za familia Alestidae, Apogonidae, Atherinidae, Cyprinidae na Leiognathidae huitwa dagaa pia lakini majina mengine yanapendelewa. Dagaa wanatokea katika bahari zote za dunia na katika maziwa na mito mingi.
Kibofuhewa cha Clupeiformes kimeungana na utumbo kwa kifereji. Kwa kawaida hawana mrabafahamu (mstari wa ubavu, lateral line kwa Kiingereza) lakini wana macho, mapezi na magamba ambayo ni ya kawaida kwa samaki wengi, ingawa siyo samaki wote wana sifa hizi. Wao ni samaki wenye rangi ya fedha na mwili mwembamba wenye umbo la dulabu, na mara nyingi huunda makundi. Takriban spishi zote hula planktoni ambazo huzichuja kutoka kwa maji kwa matamvua yao.
Dagaa-papa madoadoa
Dagaa-papa upinde-mvua
Dagaa-mcheli
Dagaa-papa wa Bahari ya Hindi
Dagaa-papa milia-buluu
Dagaa-papa kichwa-kirefu
Dagaa milia-fedha
Dagaa-mcheli Mhindi
Dagaa-mcheli sharabu
Dagaa kwenye hifadhidata ya samaki
Makala hii kuhusu mnyama fulani bado ni mbegu. Dagaa ni jina la kawaida la samaki wa oda Clupeiformes isipokuwa spishi za familia Chirocentridae. Spishi nyingi zina majina mengine pia, kama vile kapenta, kerenge, lumbu, mbarata, mwatiko, ndakala, pata, pawali, simu, uono na usipa. Spishi kadhaa za familia Alestidae, Apogonidae, Atherinidae, Cyprinidae na Leiognathidae huitwa dagaa pia lakini majina mengine yanapendelewa. Dagaa wanatokea katika bahari zote za dunia na katika maziwa na mito mingi.
Kibofuhewa cha Clupeiformes kimeungana na utumbo kwa kifereji. Kwa kawaida hawana mrabafahamu (mstari wa ubavu, lateral line kwa Kiingereza) lakini wana macho, mapezi na magamba ambayo ni ya kawaida kwa samaki wengi, ingawa siyo samaki wote wana sifa hizi. Wao ni samaki wenye rangi ya fedha na mwili mwembamba wenye umbo la dulabu, na mara nyingi huunda makundi. Takriban spishi zote hula planktoni ambazo huzichuja kutoka kwa maji kwa matamvua yao.
Tekst üüb Fering A Hiaringsoortigen (Clupeiformes) san en ordning faan bianfasker (Osteichthyes).
At jaft tau onerordningen, seeks familjin, 84 gatingen an amanbi 400 slacher.
A Hiaringsoortigen (Clupeiformes) san en ordning faan bianfasker (Osteichthyes).
Seldsimonlar (Clupeiformes) -suyakli baliqlar turkumi. Uzunligi, odatda, 5—75 sm, faqat doraba baligʻi —3,7 m, vazni (dorabadan tashqari) — 4 kg gacha. Jabra nurlari 5—20 ta. Suzgich pufagi ochiq, uning oʻsimtalari eshitish kapsulasi ichiga kiradi. Suzgichlari tikansiz. Orqa suzgichi bitta. Qorin suzgichlari 6—8 nurli. Tangachalari sikloidsimon. Yon chiziqlari boʻlmaydi, ammo jabra qopqogʻida sensor naylari yaxshi rivojlangan. 3 oilasi (seldlar, anchouslar, dorabalar); 70 urugʻi va 300 ga yaqin turi maʼlum.
Tropik, iliq va baʼzan sovuq suvli dengizlarda yashaydi. Ayrim turlari chuchuk suvlarda uchraydi yoki uvildiriq tashlash uchun daryolarga oʻtadi. Toʻda boʻlib va pelagik yashaydigan baliklar plankton bilan oziqlanadi. Koʻpchilik turlari ovlanadi. Yashash sharoitining oʻzgarishi yoki koʻp ovlanishi tufayli ayrim turlari (kaspiy S.) keskin kamayib bormoqda. Sdan Orol dengizida salaka yashagan. [1]
Seldsimonlar (Clupeiformes) -suyakli baliqlar turkumi. Uzunligi, odatda, 5—75 sm, faqat doraba baligʻi —3,7 m, vazni (dorabadan tashqari) — 4 kg gacha. Jabra nurlari 5—20 ta. Suzgich pufagi ochiq, uning oʻsimtalari eshitish kapsulasi ichiga kiradi. Suzgichlari tikansiz. Orqa suzgichi bitta. Qorin suzgichlari 6—8 nurli. Tangachalari sikloidsimon. Yon chiziqlari boʻlmaydi, ammo jabra qopqogʻida sensor naylari yaxshi rivojlangan. 3 oilasi (seldlar, anchouslar, dorabalar); 70 urugʻi va 300 ga yaqin turi maʼlum.
Tropik, iliq va baʼzan sovuq suvli dengizlarda yashaydi. Ayrim turlari chuchuk suvlarda uchraydi yoki uvildiriq tashlash uchun daryolarga oʻtadi. Toʻda boʻlib va pelagik yashaydigan baliklar plankton bilan oziqlanadi. Koʻpchilik turlari ovlanadi. Yashash sharoitining oʻzgarishi yoki koʻp ovlanishi tufayli ayrim turlari (kaspiy S.) keskin kamayib bormoqda. Sdan Orol dengizida salaka yashagan.
Харинговидните риби се зракоперки кои припаѓаат на единствениот ред Clupeiformes во рамките на надредот Clupeomorpha. Едни од најпознатите претставници од овој ред се харингите (од фамилијата Clupeidae) и сардините (од Engraulidae). Оваа група ги вклучува во себе едни од најважните риби кои се користат во исхраната.
Повеќето се морски видови, но има проодни и слатководни. Најчесто се среќаваат во северната полутопка. Најголемо видово разнообразие има во западните делови на Тихиот Океан и во Индискиот Океан.
Харинговидните риби се фисостоми , што значи дека нивниот рибен меур поседува пневматски канал преку кој се поврзува со цревото. Обично кај нив отсуствува страничната линија, но пак затоа имаат карактеристични очи, перки и крлушки. По боја најчесто се сребренести со вретеновидни тела и обично живеат во големи јата. Поголемиот дел од видовите се исхрануваат со планктон, што го филтрираат со посебни коскени структури од жабрениот апарат.[1]
Овој ред содржи околу 300 вида распоредени во шест фамилии:[2]
Ред Clupeiformes
Харинговидните риби се зракоперки кои припаѓаат на единствениот ред Clupeiformes во рамките на надредот Clupeomorpha. Едни од најпознатите претставници од овој ред се харингите (од фамилијата Clupeidae) и сардините (од Engraulidae). Оваа група ги вклучува во себе едни од најважните риби кои се користат во исхраната.
Повеќето се морски видови, но има проодни и слатководни. Најчесто се среќаваат во северната полутопка. Најголемо видово разнообразие има во западните делови на Тихиот Океан и во Индискиот Океан.
Харинговидните риби се фисостоми , што значи дека нивниот рибен меур поседува пневматски канал преку кој се поврзува со цревото. Обично кај нив отсуствува страничната линија, но пак затоа имаат карактеристични очи, перки и крлушки. По боја најчесто се сребренести со вретеновидни тела и обично живеат во големи јата. Поголемиот дел од видовите се исхрануваат со планктон, што го филтрираат со посебни коскени структури од жабрениот апарат.
Clupeiformes /ˈkluːpiːɪfɔːrmiːz/ is the order of ray-finned fish that includes the herring family, Clupeidae, and the anchovy family, Engraulidae. The group includes many of the most important forage and food fish.
Clupeiformes are physostomes, which means that their gas bladder has a pneumatic duct connecting it to the gut. They typically lack a lateral line, but still have the eyes, fins and scales that are common to most fish, though not all fish have these attributes. They are generally silvery fish with streamlined, spindle-shaped, bodies, and they often school. Most species eat plankton which they filter from the water with their gill rakers.[1]
The former order of Isospondyli was subsumed mostly by Clupeiformes,[2] but some isospondylous fishes (isospondyls) were assigned to Osteoglossiformes, Salmoniformes, Cetomimiformes, etc.[3]
Dussumieriidae s.s.
ClupeidaeThe order includes about 405 species in eleven families:[5][6]
Clupeiformes /ˈkluːpiːɪfɔːrmiːz/ is the order of ray-finned fish that includes the herring family, Clupeidae, and the anchovy family, Engraulidae. The group includes many of the most important forage and food fish.
Clupeiformes are physostomes, which means that their gas bladder has a pneumatic duct connecting it to the gut. They typically lack a lateral line, but still have the eyes, fins and scales that are common to most fish, though not all fish have these attributes. They are generally silvery fish with streamlined, spindle-shaped, bodies, and they often school. Most species eat plankton which they filter from the water with their gill rakers.
The former order of Isospondyli was subsumed mostly by Clupeiformes, but some isospondylous fishes (isospondyls) were assigned to Osteoglossiformes, Salmoniformes, Cetomimiformes, etc.
Klupeoformaj estas ordo de bazaj[1] aktinopterigaj fiŝoj kiu inkludas la familiojn de Klupeedoj (nome haringoj) kaj de Engraŭledoj (nome anĉovoj). La grupo inkludas multajn el la plej gravaj manĝofiŝoj kaj kaptofiŝoj.
Klupeoformaj estas fisostomoj, kio signifas, ke la naĝoveziko havas pneŭman dukton kiu konektas ĝin al la intesto. Ili tipe ne havas flankan linion, sed ja havas okulojn, naĝilojn kaj skvamojn kio estas komuna al plej fiŝoj, kvankam ne ĉiuj fiŝoj havas tiujn atributojn. Ili estas ĝenerale arĝentkoloraj fiŝoj kun akvodinamikaj, ŝpinil-formaj, korpoj, kaj ili ofte ariĝas. Plej specioj manĝas planktonon kion ili filtras el la akvo pere de siaj brankoj.[2]
Gravaj komercaj specioj estas la jenaj:
Klupeoformaj estas ordo de bazaj aktinopterigaj fiŝoj kiu inkludas la familiojn de Klupeedoj (nome haringoj) kaj de Engraŭledoj (nome anĉovoj). La grupo inkludas multajn el la plej gravaj manĝofiŝoj kaj kaptofiŝoj.
Klupeoformaj estas fisostomoj, kio signifas, ke la naĝoveziko havas pneŭman dukton kiu konektas ĝin al la intesto. Ili tipe ne havas flankan linion, sed ja havas okulojn, naĝilojn kaj skvamojn kio estas komuna al plej fiŝoj, kvankam ne ĉiuj fiŝoj havas tiujn atributojn. Ili estas ĝenerale arĝentkoloraj fiŝoj kun akvodinamikaj, ŝpinil-formaj, korpoj, kaj ili ofte ariĝas. Plej specioj manĝas planktonon kion ili filtras el la akvo pere de siaj brankoj.
Se entiende como Clupeiformes al orden de peces teleósteos (Teleostei) caracterizados por tener aleta caudal homocerca (formada por dos lóbulos iguales y sin prolongación de la columna vertebral), ser fisóstomos (con vejiga natatoria unida por un conducto a la parte anterior del tubo digestivo), carecer de radios espinosos en las aletas y presentar generalmente escamas cicloideas.
Los Cupleiformes son un orden de peces óseos, que contiene algunos de los peces más numerosos y económicamente importantes del mundo. El orden incluye más de 400 especies (incluyendo, arenques, sábalos, sardinas, anchoas, lachas y parientes), de las cuales unas 20 proporcionan más de un tercio de las capturas mundiales. Los Clupeiformes son, con mucho, el grupo de peces más explotado.[1]
Integran varias familias con especies de gran importancia económica y alimenticia:
Tiene un cuerpo delgado en forma de arenque, con forma de huso y aplanado lateralmente. Está cubierto de escamas cicloides plateadas. Las especies parecidas al arenque solo tienen una aleta dorsal en el medio de la espalda. Entre las características primitivas más llamativas que muestran, podemos mencionar que las aletas del vientre se encuentran muy atrás y las aletas pectorales muy hacia la parte inferior del animal. Tienen vejiga de simetría, que está conectada a la garganta del animal.. Todas las aletas solo tienen radios suaves y con articulaciones. Un órgano de línea lateral solo está presente en la cabeza. La mayoría de las especies tienen largas y numerosas rayas branquiales como dispositivo de filtrado. Faltan dientes parasfenoides. Los huesos parietales (Os parietale) están separados entre sí por el supraoccipital. Una característica que solo tienen los peces con forma de arenque y que falta en todos los demás grupos de peces es el "receso lateral", una hendidura ótica en el neurocráneo que está formada por la unión de canales sensoriales (canal infraorbitario y preopercular).
La especie más grande, el depredador arenque lobo (Chirocentrus dorab), mide un metro de largo, la más pequeña, Sundasalanx microps y Sundasalanx praecox, solo 2,2 cm.
Todos los clupeiformes forman cardúmenes que migran alrededor del mar y se alimentan de plancton. Se cree que sus rutas migratorias se aprenden (no se determinan genéticamente).
Durante su ciclo vital, algunos clupeiformes emprenden migraciones de algunos miles de kilómetros, mientras que otros viven en una zona más o menos circunscrita. Sin embargo, estas diferencias se dan incluso dentro de una misma especie; algunas razas del arenque, por ejemplo, pasan toda su vida en zonas más o menos limitadas, mientras que otras emprenden algunas de las migraciones más largas conocidas. Algunas formas del sábalo del Caspio (Alosa caspia) permanecen todo el año en la región meridional del Mar Caspio, mientras que otras se desplazan largas distancias desde los hábitats invernales en las partes meridionales hasta las zonas de desove en la región septentrional del Caspio.[2]
Además de las migraciones de desove, algunas especies recorren largas distancias para alimentarse. Las sardinas japonesas (Sardinella sagax melanosticta), por ejemplo, invernan y desovan en la parte meridional del Mar de Japón y en el lado del Pacífico de las islas del sur de Japón. A principios del verano migran al extremo norte del estrecho de Tatar y, en años cálidos, incluso a la costa oriental de la península de Kamchatka.[2] La sardina californiana o la sardina española (S. anchovia) y otras especies realizan migraciones similares o incluso más largas. La mayoría de estas migraciones de desove y alimentación son de sur a norte y se producen a lo largo de la costa con la ayuda de algunas de las mayores corrientes oceánicas. Como los peces se desplazan bastante cerca de la costa, se convierten en objeto de una pesca intensiva.
Algunas de las migraciones más largas se prolongan durante varios años y comienzan en las fases larvarias. La mayoría de las crías de arenque del Pacífico pasan parte o la totalidad de su primer año en aguas costeras poco profundas.[3] Las larvas de la raza Murman del arenque del Pacífico y de la raza noruega (o raza de primavera) del arenque del Atlántico Norte suelen nacer en zonas de desove en alta mar y comienzan su largo viaje a la deriva con las corrientes. Los de la raza Murman van a la deriva con la corriente del Atlántico Norte a lo largo de la costa del norte de Noruega, hacia el norte y el este, y más tarde, como juveniles, se extienden activamente hacia el Mar de Barents e incluso hacia el Mar Blanco.[3] Tras su primer desove, los arenques de Murman se desplazan hacia el norte, a las aguas que rodean Spitsbergen. Los movimientos del arenque noruego de primavera son similares a los de la raza Murman. Los arenques jóvenes se desplazan a aguas más profundas y, a medida que crecen, se alejan cada vez más de la costa. Cuando aún son inmaduros, son capturados por las pesquerías de Noruega, Dinamarca y Escocia y son procesados para obtener aceite y convertirlos en harina. Por regla general, las migraciones están orientadas por las corrientes marinas cerca de las zonas de desove, pero los peces van también con o contra la dirección de la corriente; se sabe que cuatro formas del sábalo del Caspio se mueven contra las corrientes.[3]
Estos pequeños peces de cardumen son económicamente, ecológicamente y culturalmente importantes a nivel mundial. A pesar de su contribución a la pesca mundial y de nuestra creciente dependencia de estos peces para la alimentación y los productos industriales, en general no se conocen bien y la información sobre su biología básica y las tendencias de su población son limitadas.
Las principales amenazas que enfrentan son la explotación, la contaminación y la modificación del hábitat para uso humano, aunque la intensidad de una amenaza específica difiere entre los entornos de agua dulce, estuarios y marinos.
Los peces forrajeros vinculan directamente la producción primaria con los depredadores clave en los entornos marinos.[4] Estas especies pelágicas de tamaño pequeño y mediano, que suelen ser muy numerosas especies pelágicas también apoyan la economía mundial al sostener directa e indirectamente muchas pesquerías.[4] Los peces forrajeros representan más del 30% de las capturas marinas mundiales.[5][6] También desempeñan un papel clave como presa para muchos depredadores comerciables, como peces, mamíferos y calamares.[7][6][4][8]
Un estudio [1] concluyó que de las 405 especies, 144 tienen al menos una amenaza identificada bajo el sistema IUCN; las 261 especies restantes no tienen amenazas importantes que causen impactos significativos o las amenazas son desconocidas para estas especies. En general, la amenaza más importante, con un margen significativo, que afecta a todos los clupeiformes, es la la explotación. La contaminación y los cambios en los sistemas naturales (por ejemplo, las presas) afectan a casi el mismo número de especies. A pesar de tener la mayor proporción de especies con preocupación menor las especies eurihalinas se ven afectadas de forma desproporcionada por la contaminación y las modificaciones naturales del sistema naturales en comparación con las especies marinas y de agua dulce. Las zonas geográficas más preocupantes para los clupeiformes identificadas son el Caribe y el archipiélago indo-malayo-filipino.
Se entiende como Clupeiformes al orden de peces teleósteos (Teleostei) caracterizados por tener aleta caudal homocerca (formada por dos lóbulos iguales y sin prolongación de la columna vertebral), ser fisóstomos (con vejiga natatoria unida por un conducto a la parte anterior del tubo digestivo), carecer de radios espinosos en las aletas y presentar generalmente escamas cicloideas.
Los Cupleiformes son un orden de peces óseos, que contiene algunos de los peces más numerosos y económicamente importantes del mundo. El orden incluye más de 400 especies (incluyendo, arenques, sábalos, sardinas, anchoas, lachas y parientes), de las cuales unas 20 proporcionan más de un tercio de las capturas mundiales. Los Clupeiformes son, con mucho, el grupo de peces más explotado.
Klupeiforme edo Clupeiformes aktinopterigio izen bereko ordenako arrainez esaten da. Ezagunenak sardina eta sardinzarra dira. Gorpuzkeraz luzaranak, alboetara estutuak eta zilar kolorekoak izaten dira. Itsasoan eta ibaietan bizi dira, eta zenbait mota itsas azpi handietan ibiltzen dira.[1] Espezie gehienak planktonez elikatzen dira, zakatzen bitartez uretatik iragazten dutena.[2]
Ordenak 300 espezie inguru ditu, zazpi familiatan sailkaturik:
Klupeiforme edo Clupeiformes aktinopterigio izen bereko ordenako arrainez esaten da. Ezagunenak sardina eta sardinzarra dira. Gorpuzkeraz luzaranak, alboetara estutuak eta zilar kolorekoak izaten dira. Itsasoan eta ibaietan bizi dira, eta zenbait mota itsas azpi handietan ibiltzen dira. Espezie gehienak planktonez elikatzen dira, zakatzen bitartez uretatik iragazten dutena.
Sillikalat (Clupeiformes) on viuhkaeväisten kalojen lahko, jossa on lähes neljäsataa lajia. Lahko jaetaan kuuteen heimoon.[3] Joukossa on sekä meri-, murto- että makeanveden lajeja, eniten merilajeja. Useimmat syövät planktonia.[2]
Sillikaloihin kuuluu merkittäviä ruokakaloja, kuten silli, silakka, sardelli ja kilohaili.
Luokitus ei ole vakiintunut.[2][4]
FishBasen mukaan lahkoon kuuluu edellä mainittujen lisäksi heimo paksusillit (Dussumieriidae).
Sillikalat (Clupeiformes) on viuhkaeväisten kalojen lahko, jossa on lähes neljäsataa lajia. Lahko jaetaan kuuteen heimoon. Joukossa on sekä meri-, murto- että makeanveden lajeja, eniten merilajeja. Useimmat syövät planktonia.
Sillikaloihin kuuluu merkittäviä ruokakaloja, kuten silli, silakka, sardelli ja kilohaili.
Les Clupéiformes (nom scientifique Clupeiformes) sont un ordre de poissons à nageoires rayonnées (Actinopterygii), caractérisés par une vessie natatoire reliée à leur appareil digestif. Presque tous sont des planctonivores vivant en bancs.
Ce groupe contient notamment les harengs (famille des Clupeidae) et les anchois (famille des Engraulidae).
Selon FishBase (18 mars 2016)[1] et World Register of Marine Species (18 mars 2016)[2] :
Fossile de Diplomystus dentatus (Ellimmichthyidae)
Les Clupéiformes (nom scientifique Clupeiformes) sont un ordre de poissons à nageoires rayonnées (Actinopterygii), caractérisés par une vessie natatoire reliée à leur appareil digestif. Presque tous sont des planctonivores vivant en bancs.
Ce groupe contient notamment les harengs (famille des Clupeidae) et les anchois (famille des Engraulidae).
Os clupeiformes (Clupeiformes) son unha orde de peixes osteíctios da superorde dos clupeomorfos (Clupeomorpha), entre os que se inclúen especies de tanta importancia pesqueira e comercial como os arenques, as sardiñas ou os bocareus.[1][2]
A orde comprende 397 especies agrupadas en 6 familias. Son peixes de pequeno tamaño e coloración prateada polos flancos e o ventre, peláxicos, que viaxan a miúdo en grandes cardumes.[2][3]
Caracterízanse por presentaren unha aleta caudal homocerca (é dicir, formada por dous lobos iguais e sen prolongación da columna vertebral), careceren de raios espiñosos nas aletas e presentaren —normalmente— grandes escamas cicloides. Teñen unha curta aleta dorsal, coas ventrais xusto por debaixo.[3]
Carecen de aleta adiposa e de liña lateral; porén, poden percibir e identificar a dirección dos sons e as ondas de presión porque son peixes fisóstomos, é dicir, coa vexiga natatoria unida por un conduto á parte anterior do tubo dixestivo e conectada ao oído medio.[3]
Divídense en dúas subordes:[4]
Nas augas da nosa comunidade están citadas s seguintes especies da orde:[7]
Os clupeiformes (Clupeiformes) son unha orde de peixes osteíctios da superorde dos clupeomorfos (Clupeomorpha), entre os que se inclúen especies de tanta importancia pesqueira e comercial como os arenques, as sardiñas ou os bocareus.
A orde comprende 397 especies agrupadas en 6 familias. Son peixes de pequeno tamaño e coloración prateada polos flancos e o ventre, peláxicos, que viaxan a miúdo en grandes cardumes.
Clupeiformes (sleđevke, sardinke), red manjih riba iz razreda zrakoperki (Actinopterygii). sleđevi žive u velikim jatima i imaju veliku gospodarsku važnost, kako u prehrani jer ima ukusno meso, tako i u proizvodnji ribljeg brašna i ulja.
U sleđevke uz sleđeve pripada i jedna od najpoznatijih riba srdela, rod sardina (Sardina pilchardus).
Obuhvaća 7 porodica[1].
Clupea pallasii
Pristigaster cayana
Chirocentrus dorab
Clupea pallasii
Pristigaster cayana
Chirocentrus dorab
Síldfiskar (fræðiheiti: Clupeiformes) eru eini ættbálkur geislugga innan yfirættbálksins clupeomorpha. Hann telur um 300 tegundir; þar á meðal síld og ansjósu.
I Clupeiformes sono un ordine di pesci ossei marini e d'acqua dolce comprendente 7 famiglie. Comprende alcune specie di elevatissimo valore per la pesca commerciale e l'alimentazione umana come l'acciuga, la sardina e l'aringa. I clupeiformi, inoltre, sono importantissimi elementi della rete trofica degli oceani di tutto il mondo costituendo prede per numerosi predatori come tonni, marlin, pesci spada, squali, cetacei, pinnipedi, pinguini ed altri uccelli marini, eccetera.
I Clupeiformes hanno aspetto affusolato e più o meno alto e compresso lateralmente. Le scaglie ricoprono il corpo ad eccezione della testa. La bocca non è protrattile. Le pinne non hanno raggi spinosi: la pinna caudale è sempre biloba e le pinne ventrali sono di solito poste sotto la pinna dorsale, in posizione addominale. La linea laterale è presente solo sulla testa. La vescica natatoria si prolunga fino al cranio con due estensioni. Sono fisostomi: la vescica natatoria è comunicante con l'intestino tramite il dotto pneumatico.[1].
La maggior parte dei Clupeiformes ha abitudini gregarie e forma banchi numerosi. Non mancano tuttavia specie solitarie, soprattutto tra quelle di più grandi dimensioni a dieta piscivora.
La maggior parte delle specie clupeiformi sono filtratori: si nutrono di plancton che catturano per mezzo delle branchie, dotate di particolari spine disposte a pettine dette branchiospine.
I clupeiformi fanno parte del gruppo noto come Clupeomorpha, comprendente anche forme estinte e arcaiche come Ornategulum o gli Ellimmichthyiformes. I più antichi clupeiformi esistono almeno dal Cretaceo inferiore (circa 130 milioni di anni fa) e provengono dal Brasile (genere Pseudoellimma), ma già dall'inizio del Cretaceo superiore (circa 90 milioni di anni fa) alcuni clupeiformi sono già ascrivibili a varie famiglie attuali (Clupeidae, Dussumieriidae). Tra i giacimenti cretacei più ricchi di clupeiformi si ricordano quelli libanesi di Sahel Alma e Haqel (con i generi Histiothrissa e Scombroclupea), di Sendenhorst in Germania (Histiothrissa) e soprattutto quello di Nardò in provincia di Lecce (Pugliaclupea, Lecceclupea, Nardoclupea, Italoclupea, Portoselvaggioclupea). Nell'Eocene (circa 50 - 57 milioni di anni fa) sono note numerose forme estinte sia di acqua dolce, come quelle provenienti dalla formazione del Green River negli Stati Uniti (Knightia, Gosiutichthys), che di acqua salata, come quelle provenienti dai famosi giacimenti fossiliferi di Bolca, in provincia di Verona (Bolcaichthys, Trollichthys, Eoalosa, Eoengraulis).
I Clupeiformes sono un ordine di pesci ossei marini e d'acqua dolce comprendente 7 famiglie. Comprende alcune specie di elevatissimo valore per la pesca commerciale e l'alimentazione umana come l'acciuga, la sardina e l'aringa. I clupeiformi, inoltre, sono importantissimi elementi della rete trofica degli oceani di tutto il mondo costituendo prede per numerosi predatori come tonni, marlin, pesci spada, squali, cetacei, pinnipedi, pinguini ed altri uccelli marini, eccetera.
Silkiažuvės (Clupeiformes) – stipinpelekių žuvų būrys. Tai primityviausios dabartinės kaulinės žuvys. Kūnas aptakus, suplotas iš šonų. Dauguma jų sidabriškos spalvos, o nugara žalio ar mėlyno atspalvio. Žvynai cikloidiniai, lengvai iškrintantys. Pelekai be kietų spindulių, pilviniai toli nuo krūtininių. Šoninė linija trumpa, tik per 2-5 žvynus. Vidinė kaukolė ne visai sukaulėjusi, joje dar daug kremzlės. Plaukimo pūslė jungiasi su žarnynu. Minta planktoniniais organizmais (dažniausiai vėžiagyviais bei jų lervomis, kuriuos nufiltruoja iš vandens išžiojusios didelę burną ir atidengdamos žiaunų šepetėlius.
Plačiai paplitusios jūrose, kai kurios plaukia neršti į upes. Dažnai gyvena didžiuliais būriais. Jos yra labai svarbi jūrų mitybinės grandinės grandis ir turi didelę reikšmę kai kurių pajūrio šalių ekonomikai.
Būryje yra 6 šeimos, apie 300 rūšių.
Silkiažuvės (Clupeiformes) – stipinpelekių žuvų būrys. Tai primityviausios dabartinės kaulinės žuvys. Kūnas aptakus, suplotas iš šonų. Dauguma jų sidabriškos spalvos, o nugara žalio ar mėlyno atspalvio. Žvynai cikloidiniai, lengvai iškrintantys. Pelekai be kietų spindulių, pilviniai toli nuo krūtininių. Šoninė linija trumpa, tik per 2-5 žvynus. Vidinė kaukolė ne visai sukaulėjusi, joje dar daug kremzlės. Plaukimo pūslė jungiasi su žarnynu. Minta planktoniniais organizmais (dažniausiai vėžiagyviais bei jų lervomis, kuriuos nufiltruoja iš vandens išžiojusios didelę burną ir atidengdamos žiaunų šepetėlius.
Plačiai paplitusios jūrose, kai kurios plaukia neršti į upes. Dažnai gyvena didžiuliais būriais. Jos yra labai svarbi jūrų mitybinės grandinės grandis ir turi didelę reikšmę kai kurių pajūrio šalių ekonomikai.
Būryje yra 6 šeimos, apie 300 rūšių.
Siļķveidīgās jeb siļķveidīgo zivju kārta (Clupeiformes) ir viena no īsto kaulzivju (Teleostei) kārtām, kas ir vienīgā kārta siļķveidīgo apakškohortā (Clupei). Tā apvieno apmēram 405 sugas, kas tiek iedalītas 7 dzimtās.[1] Savukārt dzimtas iedalītas divās apakškārtās.[2] Pazīstamākās no tām ir siļķu un anšovu dzimtas. Saimnieciski viena no nozīmīgākajām kaulzivju kārtām, jo šajā grupā ietilpst daudzas pārtikā lietojamās zivis. Apmēram 20 zivju sugu nozveja dod aptuveni vienu trešdaļu ikgadējās nozvejas apjoma pasaulē.[3] Sastopamas okeānos un jūrās, starp 70° ziemeļu un 60° dienvidu paralēlēm. Dažas sugas mājo vai nārsto saldūdenī.[2]
Siļķveidīgo zivju kārtu Latvijā pārstāv siļķu dzimta (Clupeidae) ar 3 sugām. Tās ir reņģe (Clupea harengus membras), brētliņa (Sprattus sprattus) un palede (Alosa fallax). Gan reņģe, gan brētliņa ir saimnieciski nozīmīga Baltijas jūras zivs. Toties palede iekļauta Latvijas Sarkanās grāmatas 3. kategorijā. Tās nelielā daudzumā mēdz nozvejot kopā ar reņģēm. Rets ieceļotājs Baltijas jūrā ir anšovs (Engraulis encrasicholus), kas pieder anšovu dzimtai (Engraulidae).[4]
Latvijas zivju sarakstā iekļauta arī aloza (Alosa alosa). Tomēr šī suga Latvijas ūdeņos nav konstatēta nevienu reizi. Baltijas jūrā novērota tikai rietumdaļā.[5]
Visām siļķveidīgajām zivīm peldpūslis savienots ar zarnām ar kanālu, kura atzari savienoti arī ar dzirdes kapsulām galvā. Tādējādi šīs grupas zivīm ir ļoti laba dzirde.[2][6] Siļķveidīgās zivis ir slaidas, pārsvarā sudraboti mirdzošas, ar nedaudz saplacinātas vārpstiņas veida ķermeni, kuru sedz cikloīdas zvīņas. Plūdformās veidotais ķermenis nodrošina spēju ātri peldēt. Spuru stari ir mīksti, sānu līnija vāji izteikta vai lielākajai daļai neesoša. Muguras spura atrodas gandrīz muguras vidū, nedaudz nobīdīta astes virzienā. Aste simetriski šķelta. Daudzām sugām uz vēdera viduslīnijas ir smailas, asas, ķīļveida zvīņas.[2][7]
Galvenokārt nelielas, līdz 35 cm garas zivis.[3] Mazākā siļķveidīgo kārtā ir Sanagas pundursiļķe (Thrattidion noctivagus), kuras ķermeņa garums ir 2,1 cm.[2] Toties lielākās ir vilksiļķes (Chirocentrus), kuras ir apmēram 100 cm garas.[2]
Siļķveidīgās zivis veido lielus barus, kuros var būt vairāki simti vai tūkstoši īpatņu. Baram raksturīga sinhronā peldēšana, ķermeņiem atrodoties paralēli, cieši vienam pie otra.[2] Lielākā daļa sugu barojas ar planktonu, kas tiek iegūts, izfiltrējot ūdeni caur žaunām.[1][8] Vairāk nekā divas trešdaļas sugu mājo tropu ūdeņos, pārsvarā atklātos, lai gan gandrīz vienmēr nārsto piekrastēs. Arī saldūdeņos mītošās sugas galvenokārt mājo tropu klimatā, dienvidu puslodē.[3]
Siļķveidīgo apakškohorta (Clupei)[1]
Siļķveidīgās jeb siļķveidīgo zivju kārta (Clupeiformes) ir viena no īsto kaulzivju (Teleostei) kārtām, kas ir vienīgā kārta siļķveidīgo apakškohortā (Clupei). Tā apvieno apmēram 405 sugas, kas tiek iedalītas 7 dzimtās. Savukārt dzimtas iedalītas divās apakškārtās. Pazīstamākās no tām ir siļķu un anšovu dzimtas. Saimnieciski viena no nozīmīgākajām kaulzivju kārtām, jo šajā grupā ietilpst daudzas pārtikā lietojamās zivis. Apmēram 20 zivju sugu nozveja dod aptuveni vienu trešdaļu ikgadējās nozvejas apjoma pasaulē. Sastopamas okeānos un jūrās, starp 70° ziemeļu un 60° dienvidu paralēlēm. Dažas sugas mājo vai nārsto saldūdenī.
Haringachtigen (Clupeiformes) vormen een orde van straalvinnige vissen.
Het is de enige orde binnen de superorde Clupeomorpha (haringachtige beenvissen) en omvat ongeveer 300 soorten in vijf families.
In de orde van de haringachtigen (Clupeiformes) worden de volgende families onderscheiden:[2]
Onderorde Denticipitoidei
Onderorde Clupeoidei
Haringachtigen (Clupeiformes) vormen een orde van straalvinnige vissen.
Het is de enige orde binnen de superorde Clupeomorpha (haringachtige beenvissen) en omvat ongeveer 300 soorten in vijf families.
Sildefisk (Clupeiformes) er ein orden beinfisk utbreidd i alle hav. Mange av artane er økonomisk viktige, om ikkje i like stor grad no som før. Somme artar lever òg i ferskvatn. Alle artane er sølvfarga og blanke plankton-etarar som lever i stim. Ein reknar gruppa som ei av dei meir primitive beinfiskgruppene ut frå finneplassering og indre anatomi.
I norske farvatn er det registrert seks artar sildefisk; sild, brisling, ansjos, sardin, maisild og stamsild. På verdsbasis reknar me med rundt 300 artar fordelt på fem familiar.
Sildefisk er sølvglinsande og har djupt kløfta halefinne. Finnestrålane er mjuke og har ledd. Mellom dei mest markante primitive trekka dei framviser kan me nemna at bukfinnane sit langt bak og brystfinnane langt nede mot undersida av dyret. Dei har symjeblære, som står i samband med svelget på dyret.
Alle sildefiskar er stimfisk som vandrar rundt i havet og beitar på plankton. Ein trur vandringsrutene deira er tillærte (ikkje genetisk betinga).
Sildefisk (Clupeiformes) er ein orden beinfisk utbreidd i alle hav. Mange av artane er økonomisk viktige, om ikkje i like stor grad no som før. Somme artar lever òg i ferskvatn. Alle artane er sølvfarga og blanke plankton-etarar som lever i stim. Ein reknar gruppa som ei av dei meir primitive beinfiskgruppene ut frå finneplassering og indre anatomi.
I norske farvatn er det registrert seks artar sildefisk; sild, brisling, ansjos, sardin, maisild og stamsild. På verdsbasis reknar me med rundt 300 artar fordelt på fem familiar.
Sildefisker (Clupeiformes) er en gruppe strålefinnede fisker med omkring 300 arter fordelt på 6 undergrupper. De fleste artene er planktonetere.
Denne iktyologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Sildefisker (Clupeiformes) er en gruppe strålefinnede fisker med omkring 300 arter fordelt på 6 undergrupper. De fleste artene er planktonetere.
Multimedia w Wikimedia Commons Śledziokształtne[2] (Clupeiformes) – rząd ryb promieniopłetwych obejmujący ryby słonowodne, słodkowodne i wędrowne o dużym znaczeniu ekonomicznym. Do najbardziej znanych przedstawicieli należą śledzie, szprot i sardynki.
Rodziny zaliczane do śledziokształtnych grupowane są w podrzędach:
Denticipitoidei:
Clupeoidei – śledziowce[2]:
Śledziokształtne (Clupeiformes) – rząd ryb promieniopłetwych obejmujący ryby słonowodne, słodkowodne i wędrowne o dużym znaczeniu ekonomicznym. Do najbardziej znanych przedstawicieli należą śledzie, szprot i sardynki.
Clupeiformes é um grupo de peixes actinopterígios caracterizados por possuirem apenas uma barbatana dorsal sem espinhos, a barbatana caudal furcada e uma câmara na região ótica do neurocrânio onde convergem vários canais sensoriais, uma característica só encontrada nestes vertebrados.[1]
Pertencem a este grupo as sardinhas, arenques, anchovetas e outras famílias de peixes pelágicos.
Clupeiformes é um grupo de peixes actinopterígios caracterizados por possuirem apenas uma barbatana dorsal sem espinhos, a barbatana caudal furcada e uma câmara na região ótica do neurocrânio onde convergem vários canais sensoriais, uma característica só encontrada nestes vertebrados.
Pertencem a este grupo as sardinhas, arenques, anchovetas e outras famílias de peixes pelágicos.
Sleďotvaré alebo slede (Clupeiformes) je mimoriadne významný rad zo skupiny Neopterygii.
Sem patria pomerne malé ryby s prúdnicovitým telom - napr. šproty, alózy, sardinky, sardely a slede. Sú veľmi rozšírené a vytvárajú obrovské stáda (desiatky tisíc jedincov), ktoré priťahujú iné dravé živočíchy. Majú veľký hospodársky význam najmä pre prímorské krajiny a tvoria aj významný potravinový prvok mnohých ďalších živočíchov.
Z čeľade sardelovité sa najviac loví sardela peruánska (Engraulis ringens) - ročne takmer 10 miliónov ton. Z čeľade sleďovité (Clupeidae) je ekonomicky najvýznamnejší sleď obyčajný (Cluepa harengus), známy aj pod obchodnými menami ako matjes, zavináč, údenáč a podobne.
Väčšina druhov je striebristá so zeleným alebo modrým odtieňom na chrbte. Sardinky a slede majú plávací mechúr napojený na sluchový aparát, aby lepšie počuli.
Skoro všetky konzumujú planktónové organizmy, a to spravidla v noci.
Niektoré druhy síce žijú v mori, ale neresia v brakických alebo sladkých vodách.
Sleďotvaré alebo slede (Clupeiformes) je mimoriadne významný rad zo skupiny Neopterygii.
Sillartade fiskar (Clupeiformes) är en ordning benfiskar som omfattar cirka 360 kända arter fördelade på fem familjer, däribland sill och ansjovis. Sillen, som är en kommersiellt mycket viktig fisk för fisket hör till den största familjen i ordningen, sillfiskar, som innehåller omkring 216 arter. Även anjovis, som hör till den näst största familjen, ansjovisfiskar med ungefär 140 arter, är en kommersiellt viktig art för fisket.
Sillartade fiskar har en strömlinjeformad och från sidorna tillplattad kropp, med tydligt framträdande fjäll och välutvecklade fenor. Flertalet arter i ordningen är förhållandevis små fiskar, med en kroppslängd på omkring 25-40 centimeter, men det finns också större arter med en kroppslängd på upp mot en meter, liksom mindre arter med en genomsnittlig kroppslängd på under 10 centimeter. De flesta arter har en silveraktig färg, ofta med ett blåaktigt eller grönaktigt skimmer över ryggen. Hos alla arter utom tandsillen, Denticeps clupeoides, saknas synlig sidolinje. Denna art, som bara förekommer i Benin, Nigeria och Kameruns floder i västra Afrika, räknas till de mest primitiva av alla sillartade fiskar och den är också den enda nu förekommande arten i sin familj, tandsillar.
Då arterna i ordningen förekommer i många olika miljöer, i havet såväl som i sjöar och olika sorters vattendrag har de ett mycket varierat levnadssätt. Flertalet arter livnär sig dock på plankton och bildar stora stim som födosöker tillsammans, men vargsillfiskarna, av vilka det finns två arter, är aktiva rovfiskar. Att bilda stim skyddar också i större utsträckning de enskilda individerna mot predatorer, även om de stora stimmen som många sillartade fiskar bildar själva lockar till sig många sådana, och i de marina ekosystemen är de sillartade fiskarna viktig föda för många rovfiskar, havsfåglar och havslevande däggdjur.
Lekbeteendet innfattar för några arter som lever i havet kortare vandringar upp i floder till speciella lekplatser i sötvatten, exempelvis vit stalksill (Alosa sapidissma) som förekommer längs öst- och västkusten till Nordamerika. Andra arter har yngel som lever pelagiskt.
Wikimedia Commons har media som rör sillartade fiskar.
Denna fiskrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Sillartade fiskar (Clupeiformes) är en ordning benfiskar som omfattar cirka 360 kända arter fördelade på fem familjer, däribland sill och ansjovis. Sillen, som är en kommersiellt mycket viktig fisk för fisket hör till den största familjen i ordningen, sillfiskar, som innehåller omkring 216 arter. Även anjovis, som hör till den näst största familjen, ansjovisfiskar med ungefär 140 arter, är en kommersiellt viktig art för fisket.
Sillartade fiskar har en strömlinjeformad och från sidorna tillplattad kropp, med tydligt framträdande fjäll och välutvecklade fenor. Flertalet arter i ordningen är förhållandevis små fiskar, med en kroppslängd på omkring 25-40 centimeter, men det finns också större arter med en kroppslängd på upp mot en meter, liksom mindre arter med en genomsnittlig kroppslängd på under 10 centimeter. De flesta arter har en silveraktig färg, ofta med ett blåaktigt eller grönaktigt skimmer över ryggen. Hos alla arter utom tandsillen, Denticeps clupeoides, saknas synlig sidolinje. Denna art, som bara förekommer i Benin, Nigeria och Kameruns floder i västra Afrika, räknas till de mest primitiva av alla sillartade fiskar och den är också den enda nu förekommande arten i sin familj, tandsillar.
Då arterna i ordningen förekommer i många olika miljöer, i havet såväl som i sjöar och olika sorters vattendrag har de ett mycket varierat levnadssätt. Flertalet arter livnär sig dock på plankton och bildar stora stim som födosöker tillsammans, men vargsillfiskarna, av vilka det finns två arter, är aktiva rovfiskar. Att bilda stim skyddar också i större utsträckning de enskilda individerna mot predatorer, även om de stora stimmen som många sillartade fiskar bildar själva lockar till sig många sådana, och i de marina ekosystemen är de sillartade fiskarna viktig föda för många rovfiskar, havsfåglar och havslevande däggdjur.
Lekbeteendet innfattar för några arter som lever i havet kortare vandringar upp i floder till speciella lekplatser i sötvatten, exempelvis vit stalksill (Alosa sapidissma) som förekommer längs öst- och västkusten till Nordamerika. Andra arter har yngel som lever pelagiskt.
Clupeiformes, kemikli balıklara ait bir balık takımı. Birçoğu sürü halinde yaşayan, ticari balıkçılıkta büyük önemleri olan hamsi ve sardalya gibi balık türlerini içerir.
Wikimedia Commons'ta Clupeiformes ile ilgili çoklu ortam belgeleri bulunur. 
Wikispecies'te Clupeiformes ile ilgili detaylı taksonomi bilgileri bulunur. 
Balık ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Clupeiformes, kemikli balıklara ait bir balık takımı. Birçoğu sürü halinde yaşayan, ticari balıkçılıkta büyük önemleri olan hamsi ve sardalya gibi balık türlerini içerir.
В основному в цьому ряді невеликі риби (до 35-40 см), але є й винятки, наприклад оселедець-дораб, або зубастий оселедець (Chirocentrus dorab), завдовжки до 3,6 метра, але вченi знайшли оселедця який вирiс до 4,2 метра, цьго оселедця назвали Педiй.
Більше половини оселедцеподібних (близько 221 видів) — мешканці морів. Прісноводних набагато менше — 31 вид.
Тіло сплюснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою. Промені плавців м'які, хвостовий плавець гомоцеркальний. Плавальний міхур з'єднаний із стравоходом і має відростки. Більшість цих риб пелагічні, живляться планктоном, утворюють великі косяки.
40 видів цих риб більшу частину життя проводять в морі, а для нересту підіймаються в річки. Деякі проходять при цьому великі відстані. Наприклад, оселедець-чорноспинка (Caspiolosa kessleri) до зведення каскаду гребель на Волзі підіймалися по річці на 2-3 тис. км, рухаючись зі швидкістю до 70 км/добу.
Переважна більшість оселедцеподібних живуть зграями. Інколи вони утворюють гігантські в сотні тисяч і навіть мільйони особин. Риби в зграях демонструють дивну узгодженість в поведінці. Основу живлення оселедцеподібних складають дрібні безхребетні тварини. Виняток становлять хижі дораби, в яких щелепа озброєна великими гострими зубами; за це дорабів називають «вовчими оселедцями».
Оселедцеподібні є найважливішим об'єктом рибальства. У них відмінний смак, і ловити їх вигідно, оскільки зграї величезні. Лов оселедця — один із старих морських промислів в Європі — зіграв значну роль в історії багатьох держав. На торгівлі оселедцем трималася могутність Ганзейського союзу, заснованого вольними містами Гамбургом, Бременом, Любеком. В 15 столітті голландці освоїли мистецтво бочкового засолу оселедця і це кінець кінцем підірвало економічне процвітання Ганзи, а Голландії дало можливість побудувати риболовецький і торговельний флот і перетворитися на могутню морську державу.
Сьогодні на оселедцеподібних припадає близько 1/3 всього світового видобутку риби. Рекордсменами є анчоуси (Engraulis) — в світовій статистиці рибальства вони міцно утримують перше місце. До цього роду відноситься, зокрема, анчоус європейський (Engraulis encrasicolus), підвидами якого є азовська і чорноморська хамса. Інший вигляд — анчоус перуанський (Engraulis ringens) — взагалі найчисленніша риба на Землі. Він живе уздовж узбережжя Перу і Північного Чилі.
Риби мають велике економічне значення як цінний продукт харчування. Крім того, вони є джерелом риб'ячого жиру, багатого на ретинол (віт. А) та кальцифероли (віт. Д), рибного клею, шкіри, рибного борошна, яке використовують на корм худобі, та інших продуктів.
Як уже зазначалося, риби є проміжними хазяїнами деяких гельмінтів, що паразитують в організмі людини і тварин (котячий сисун і стьожак широкий).
У нашій країні успішно розвивається рибництво. Цінні породи риб розводять у тих водоймах, де вони раніше не зустрічалися. З цією метою будують великі рибоводні заводи, на яких розводять різних промислових риб (осетрових, сига, білорибицю тощо). Ікру на цих заводах запліднюють штучно. Розвиток ікри відбувається в спеціальних апаратах. Мальків деякий час витримують у них, а потім, вже достатньо зміцнілих, випускають у природні водойма. Вплив діяльності людини на чисельність риби.
Наведені вище дані свідчать, що діяльність людини(штучне розведення риби, вирощування її в ставкових господарствах тощо) сприяє збільшенню чисельності риби. Проте нераціональний перевилов риби без урахування її відтворення(в тому числі і на шляху до місця нересту), будівництво гідротехнічних споруд без спеціальних пристосувань для переміщення риби в місця нересту, забруднення водойм стічними водами та отруйними хімічними речовинами призводять до значного зменшення чисельності риби.
Нераціональне рибництво може спричинити масове знищення риби. Прикладом може бути виснаження рибного промислу в Азовському морі перед другою світовою війною. Нераціональним є вилов дрібної риби, оскільки, з одного боку, така риба могла б з часом дати більшу масу, а з іншого — риба знищується ще до виконання функцій розмноження. Шкідливо також впливають знаряддя лову, бо вони завдають шкоди не спійманій рибі. Тому в усіх країнах світу існує законодавство щодо охорони рибних багатств, яке регламентує час і місце лову, знаряддя лову тощо. Застосування знарядь лову, що псують рибу і спричинюють її загибель, забороняється. На інші знаряддя встановлено певні обмеження(розмір гачків, чарунок у сітках тощо). Дуже важливим є дотримання дозволених термінів лову, встановлення мінімальних розмірів виловлюваної риби і заповідних просторів. Рибництво, крім того, має бути представлене на наукову основу (облік, знання рибних запасів тощо).
Сардина далекосхідна, або івасі (Sardinops sagax melanosticta), морська риба, поширена у водах далекого Сходу. У басейнах Чорного та Азовського морів поширені оселедець чорноморський (Alosa kessleri pontica), оселедець керченський (азовський — A. caspia tanaica), шпрот чорноморський (Sprattus sprattus phalericus), хамса (Engraulis ponticus).
Статева система костистих риб у порівнянні з хрящовими і древніми кістковими рибами спрощена, але здатна виробляти велику кількість гамет. Два подовжених сім’яника (їх часто називають молоками) перебувають під нирками з боків плавального міхура. Насіння виходить не через вольфів канал, а через коротку трубку, утворену оболонкою сім’яника. Обидва сім'япроводи відкриваються назовні загальним статевим отвором ззаду анального і сечового отворів або загальним сечостатевим отвором. Яєчники (їх зазвичай два) в період розмноження представляють собою об'ємні мішки, наповнені ікрою, яка виходить назовні не через Мюллерові канали (вони редукуються), а через короткі трубки, що йдуть від статевих залоз і що відкриваються назовні самостійним отвором або загальним сечостатевим отвором. Отже, дозрілі яйцеклітини не потрапляють в порожнину тіла, а швидко виходять з тіла самок. Запліднення у переважної більшості видів кісткових риб зовнішнє. Внутрішнє запліднення, оалтакож живородіння властиво порівняно небагатьом представникам цього класу. Ікра відкладається на водні рослини і рідше на інші підводні субстрати, а у меншості видів – у товщу води. У зв'язку із зовнішнім заплідненням маса гамет, зигот і мальків гине. Тому плодючість кісткових риб дуже велика. Наприклад, короп виробляє більше 1 млн ікринок, щука – близько 1 млн, палтус – 2-3, 5 млн, тріска – до 1 млн. Дозрівання статевих залоз залежить від різних чинників – внутрішніх і зовнішніх. Прискорюючий вплив на дозрівання статевих залоз надають гормони гіпофіса[3].
Запліднення ікри можна здійснити в штучних умовах, змішуючи ікру і насіння риб у присутності невеликої кількості води. В даний час така методика добре розроблена й успішно застосовується в широких масштабах на так званих рибоводних заводах. Запліднена ікра розвивається у сприятливих умовах зазвичай до стадії мальків, здатних здобувати їжу в природних водоймах, куди їх випускають. Такі заходи сприяють відновленню цінних промислових риб, чисельність яких різко скоротилася внаслідок забруднення водойм, утруднення міграцій риб на місця їх розмноження, їх посиленого видобутку[12].
На швидкість росту риб впливають різні умови життя: харчування, температура, склад розчинених у воді речовин та ін. Зростання в залежності від змін умов життя йде нерівномірно. Відомо, наприклад, що він сповільнюється в холодну пору, що можна простежити на річних кільцях луски риб. Дослідження росту риб в різних водоймах мають велике теоретичне і практичне значення, так як завдяки їм можна з'ясувати, які умови сприяють йому, які навпаки, затримують його, як відновлюються запаси промислових риб і т. д.
Bộ Cá trích (danh pháp khoa học: Clupeiformes) là một bộ cá thuộc lớp Cá vây tia (Actinopterygii). Các họ trong bộ này gồm những cá xương nguyên thủy nhất. Chúng có một vây lưng, vảy tròn, không có đường bên, bong bóng có ống thông với thực quản. Môi trường sống của chúng gồm nước biển, nước ngọt. Hiện tại người ta ghi nhận khoảng 394 loài trong 84 chi thuộc 6-7 họ.
Theo Fish Base, bộ này gồm 397 loài trong 85 chi thuộc 6-7 họ:[1]
BỘ Clupeiformes
Các gộp nhóm ở cấp độ họ có thể đòi hỏi một sự sửa đổi lớn. Các họ Pristigasteridae, Chirocentridae và Engraulidae được hỗ trợ trong nhiều nghiên cứu phân tử, nhưng Clupeidae lại không được hỗ trợ[2][3]; với năm nhánh được hỗ trợ tốt được Lavoué et al. (2013) nhận dạng có thể trở thành các họ mới[3].
Cây phát sinh chủng loài vẽ theo Betancur và ctv (2013)[4].
OtomorphaClupei
Clupeiformes
Alepocephali
Anotophysa
Cyprinae
Phát sinh chủng loài trong phạm vi bộ Clupeiformes như dưới đây vẽ theo Lavoué et al. (2013)[3].
ClupeiformesDenticipitoidei
Nhánh 5 của Clupeidae (Spratelloides + Jenkinsia)
Nhánh 4 của Clupeidae (Clupeinae)
Nhánh 3 của Clupeidae (Ehiravinae)
Nhánh 2 của Clupeidae (Alosinae)
Nhánh 1 của Clupeidae (Dorosomatinae)
Bài viết Lớp Cá vây tia này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Bộ Cá trích (danh pháp khoa học: Clupeiformes) là một bộ cá thuộc lớp Cá vây tia (Actinopterygii). Các họ trong bộ này gồm những cá xương nguyên thủy nhất. Chúng có một vây lưng, vảy tròn, không có đường bên, bong bóng có ống thông với thực quản. Môi trường sống của chúng gồm nước biển, nước ngọt. Hiện tại người ta ghi nhận khoảng 394 loài trong 84 chi thuộc 6-7 họ.
Сельдеобра́зные (лат. Clupeiformes) — отряд лучепёрых рыб. Это примитивные костистые рыбы. Плавательный пузырь у них соединён каналом с пищеводом и имеет отростки, которые входят впереди в полость черепа (в слуховые капсулы)[1].
Сжатое с боков тело покрытое циклоидной чешуей. Обычно имеется боковая линия. Грудные плавники расположены ближе к брюху, брюшные плавники находятся в средней части брюха (абдоминальные). Хвостовой плавник гомоцеркальный. На середине тела или немного ближе к хвостовому отделу (но не за анальным плавником) расположен спинной плавник. Жировой плавник отсутствует. Нет зубов на parasphenoideum. Parietale отделено от supraoccipitale[1]. Лучи плавников мягкие, членистые, чешуя циклоидная. Боковая линия очень слабо выражена, замаскирована. Питаются зоопланктоном, поэтому рот открывается чуть вверх. Сельдеобразные считаются относительно примитивной группой со сравнительно слабо окостеневшим черепом и легко спадающей чешуёй. Некоторые виды совершают циклические миграции на дальние расстояния. Представители — салака (пресноводный подвид сельди), анчоусы, шпроты, каспийская килька, сельди, сардины и т. д[2].
В большинстве типичные пелагические рыбы. Есть как пресноводные, так и морские[1].
Сельдеобразые являются важнейшим объектом мирового рыболовного промысла. Их мировые уловы составляли (млн. т): 1989 г. — 25,6; 1990 г. — 23.0; 1992 г. — 21,9; 1994 г. — 26,7; 1995 г. — 22,0; 1996 г. — 22,3; 1997 г. — 21,6; 1998 г. — 17,4; 1999 г. — 23,4; 2000 г. — 25,7[1].
Согласно классификации Нельсона в составе отряда выделяют два подотряда и 5 семейств[3]:
Подотряд Denticipitoidei
Подотряд Clupeoidei
Сельдеобра́зные (лат. Clupeiformes) — отряд лучепёрых рыб. Это примитивные костистые рыбы. Плавательный пузырь у них соединён каналом с пищеводом и имеет отростки, которые входят впереди в полость черепа (в слуховые капсулы).
Сжатое с боков тело покрытое циклоидной чешуей. Обычно имеется боковая линия. Грудные плавники расположены ближе к брюху, брюшные плавники находятся в средней части брюха (абдоминальные). Хвостовой плавник гомоцеркальный. На середине тела или немного ближе к хвостовому отделу (но не за анальным плавником) расположен спинной плавник. Жировой плавник отсутствует. Нет зубов на parasphenoideum. Parietale отделено от supraoccipitale. Лучи плавников мягкие, членистые, чешуя циклоидная. Боковая линия очень слабо выражена, замаскирована. Питаются зоопланктоном, поэтому рот открывается чуть вверх. Сельдеобразные считаются относительно примитивной группой со сравнительно слабо окостеневшим черепом и легко спадающей чешуёй. Некоторые виды совершают циклические миграции на дальние расстояния. Представители — салака (пресноводный подвид сельди), анчоусы, шпроты, каспийская килька, сельди, сардины и т. д.
В большинстве типичные пелагические рыбы. Есть как пресноводные, так и морские.
Сельдеобразые являются важнейшим объектом мирового рыболовного промысла. Их мировые уловы составляли (млн. т): 1989 г. — 25,6; 1990 г. — 23.0; 1992 г. — 21,9; 1994 г. — 26,7; 1995 г. — 22,0; 1996 г. — 22,3; 1997 г. — 21,6; 1998 г. — 17,4; 1999 г. — 23,4; 2000 г. — 25,7.
鲱形目（学名：Clupeiformes）是脊索动物门輻鰭魚綱中的一个目，其中包括许多在渔业上非常重要的成群鱼类如鲱鱼等。是重要的经济鱼类，共有400多种，其中20多种占世界捕鱼量的1/3，有生活在海中的也有生活在淡水中的，70%生活在热带，但也有20 多种只生活在北方。本目鱼一般都大量产卵，即使孵化出的幼鱼死亡率也高达99%，是各种大鱼、水鸟的食物。本目鱼大多集群，一群多达数亿尾，有每日垂直移动的习性，白天在水深处，夜晚浮出水面。[1]
鲱形目為鯡形總目下唯一一目，口裂上緣通常由前頜骨和上頜骨組成。头骨骨化不完全，尚保留软骨；背鳍无硬棘，鳍条柔软分节，所以也称软鳍类。因所有的椎骨构造都相同，又称等椎类。鲱形目鳔管发达，体被圆鳞。
本目属于真骨下纲、骨舌鱼高群、鲱头鱼总群、骨鲱群，独自组成鲱形亚群及鲱形总目[2][3]。
骨鳔亚群及黑头鱼亚群是本亚群的姐妹群，与真骨下纲各群的关系如下：
真骨下纲 Teleostei 骨舌鱼高群 Osteoglossocephalai 鲱头鱼总群 Clupeocephala 正真骨鱼群 Euteleosteomorpha新真骨鱼亚群 Neoteleostei 
巨口鱼亚群 Stomiati 
原棘鳍亚群 Protacanthopterygii 
鳞南乳鱼亚群 Lepidogalaxii
骨鲱群 Otomorpha骨鳔亚群 Ostariophysi 
黑头鱼亚群 Alepocephali 
鲱形亚群 Clupei 
骨舌鱼总群 Osteoglossomorpha 
海鲢高群 Elopocephalai 
鲱形目包括重要的食用鱼，如沙丁鱼、大西洋鲱鱼、鳀鱼、鰣鱼、凤尾鱼等。本目下分2個亞目及5个科[1][2][3]：
鲱形目（学名：Clupeiformes）是脊索动物门輻鰭魚綱中的一个目，其中包括许多在渔业上非常重要的成群鱼类如鲱鱼等。是重要的经济鱼类，共有400多种，其中20多种占世界捕鱼量的1/3，有生活在海中的也有生活在淡水中的，70%生活在热带，但也有20 多种只生活在北方。本目鱼一般都大量产卵，即使孵化出的幼鱼死亡率也高达99%，是各种大鱼、水鸟的食物。本目鱼大多集群，一群多达数亿尾，有每日垂直移动的习性，白天在水深处，夜晚浮出水面。
ニシン目（Clupeiformes）は硬骨魚類の分類群の一つ。2亜目に約6科80属400種が属する。イワシ・ニシン・サッパ・コノシロなど、漁業資源として重要な魚種を多数含んでいる。
ニシン目魚類には熱帯から温帯にかけての沿岸域に分布する種類が多く含まれるが、寒帯の海や汽水域に分布するニシン、産卵のため河川を遡上するエツなど遡河性の魚類もいる。また、日本産ではないが一生を淡水で過ごす種類もいる。日本の近海には26種が分布し[1]、いずれも漁獲対象として重要である。体長10-30cmほどのものが多いが、オキイワシは全長1mほどになる。
体型は細長い円筒形のものや、植物の葉のように左右に平たいものがいる。胸鰭は腹側に偏り、背鰭は1つだけである。鰭は全て軟条からなり、棘条（とげ）は発達しない。各鰭は体に対して小さく、遊泳力が高い。速く泳ぐ時は体の後半部を激しく振って泳ぐ。アジ科魚類と同様に、稜鱗（りょうりん）と呼ばれる硬い突起をもつ独特な鱗を腹部にもつ種類が多い。体色は背面が青や灰色、体側から腹部にかけては銀白色になっているものが多く、これは光が差す水中で保護色となる。第四脳室外側陥凹（Recessus lateralis）と呼ばれる部位をもち、これは他の魚類にはみられないニシン目の解剖学的な特徴である。
群れを作って環境や季節に応じた回遊をしながら生活するものが多い。特にマイワシやニシンなどは海面が黒く染まるほどの大群を作ることがある。
おもな食べ物はプランクトンで、口を開けて海水ごと吸い込み、鰓にある鰓耙（さいは）でプランクトンを濾過摂食する。ニシン目魚類の歯はあまり発達していないが、プランクトンを捕捉する鰓耙は櫛状によく発達する。ただしオキイワシは犬歯状の鋭い歯を持ち、他の魚を捕食する。
天敵はイカ、サメ、アジ、カマス、マグロ、クジラ、イルカ、人間など多岐にわたり、海の食物連鎖で重要な位置を占める。これらの天敵に遭うと密集隊形を作り、一斉に同調して泳いで敵の攻撃をかわす。この時に他の個体とぶつかることはない。
多くが重要な食用魚となっており、巻き網や定置網、刺し網などで多量に漁獲される。食用の他にも釣り餌、飼料、肥料などに利用される。
デンティケプス亜目とニシン亜目の2亜目に分けられる[2]。現生種は1種を除きすべてニシン亜目に所属している。
デンティケプス亜目 Denticipitoidei は1科のみからなる単型亜目である。デンティケプス科 Denticipitidae は1属1種。現生種としては Denticeps clupeoides のみで構成される。本種はナイジェリア・カメルーンの河川に分布し、体長6cm程度の小型の淡水魚である。頭蓋骨の表面は微細な突起で覆われる。完全な側線をもち、尾鰭の鰭条は16本。第四脳室外側陥凹の構造は、他のニシン目魚類と比べて原始的である。タンザニアの中新世の地層からは Palaeodenticeps tanganikae の化石が見つかっており、本科に属する絶滅種と考えられている。
ニシン亜目 Clupeoidei は約5科80属400種で構成される。デンティケプス亜目とは異なり側線はあまり発達せず、側線鱗ももたない。尾鰭を構成する鰭条は19本。本亜目の魚類は浮き袋の形態に多様性がみられ、細い管を介して内耳とつながるなど特殊な構造をもつ場合もある。
約17属150種で構成される。ほとんどは三大洋に広く分布する海水魚で、アンチョベータ・カタクチイワシ等重要な食用魚種を多数含んでいる。17種の淡水産種が知られ、南アメリカを中心に分布する。ニシン科とは異なり、本科魚類の化石種は極めて少数しか知られていない。上顎骨の後端は眼の位置よりもずっと後ろまで伸びている。吻（口先）はややとがり、下顎よりも前に突き出ていることが多い。
W字型をした腹部稜鱗が特徴。
オキイワシ科 Chirocentridae は1属1-2種。体長1mに達することもある大型の捕食魚で、インド洋と西部太平洋に生息する。体は細長く、左右に平べったい。顎には牙のような鋭い歯を備える。腹鰭はごく小さく、腹部稜鱗は成魚ではほとんどみられない。
ヒラ科 Pristigasteridae は約10属40種からなる。世界の熱帯・亜熱帯海域に分布し、一部に淡水産種を含む。多くは上向きの口をもち、顎の歯は小さい。腹鰭をもたない種類がある。第三下尾骨に切れ込みをもつなど、他のニシン目魚類にはみられない骨格上の特徴がいくつかある。
約50属200種で構成される。世界のほとんどの海域に分布し、水産資源として極めて重要な存在である。口は体の先端にあるか、やや上向きについている。歯の発達は悪く、プランクトン食性。少数の例外を除き、腹部に稜鱗をもつ。多くの種類は体長25cm未満。
次のような系統樹が得られている[3]。
キビナゴ亜科
ウルメイワシ亜科
청어목(靑魚目, Clupeiformes)은 조기어강의 한 목이다. 청어, 준치, 전어, 물멸, 멸치, 정어리 등 5개 과의 300여 종이 속해있다.
2016년 현재, 계통 분류는 다음과 같다.[1]
조기어류 신기어류 전골어류 진골어류 당멸치상목 Osteoglossocephalai 골설어상목 Clupeocephala Otomorpha 골표류
_-_Encrasicholina_oligobranchus.jpg)
