Богомоли мають видовжене, відносно струнке тіло. Розміри тіла сильно варіюють. Це середнього або великого розміру комахи, з довжиною тіла від 12 до 130 мм.[2]
Голова богомолів зазвичай трикутна за рахунок дуже великих округлих чи конічних фасеткових очей, які виступають з боків. Голова не прикрита передньоспинкою, вільно рухається у всі боки на своєрідній «шиї», що також додає комасі вигляду «молільника». Окрім складних очей на тім'ї зазвичай наявні 3 прості вічка.[3] Антени за невеликим виключенням майже завжди нитчасті. Ротовий апарат гризучого типу з потужними зубчастими мандибулами. Нижньощелепні полапки 5-членикові, губні полапки складаються з 3 сегментів.[2]
Передньоспинка зазвичай видовжена, але іноді розширена за допомогою бічних виростів. Черевце довге і пласке, складається з 10 тергітів у обох статей, стернітів у самців 9, у самиць — 7. На кінці черевця наявні членисті церки, у самців також і грифельки.[3]
Дві задні пари ніг зазвичай довгі ходильні, що дозволяє богомолу за необхідності тримати тіло досить високо над поверхнею. Передні ноги хапальні. Переднє стегно має канавку, до якої передня гомілка може вкладатися як складаний ніж. Зазвичай переднє стегно має також довгі шипи, а гомілка озброєна гострими зубцями. Такі зубчасті кліщі дозволяють богомолу міцно утримувати здобич.[3] Лапки зазвичай з 5 члеників, іноді їх кількість редуковано до 3-4.[2]
Передні крила богомолів потовщені, напівпрозорі, виконують функцію надкрил, захищаючи задні. Задні крила зазвичай тонкі та широку, складені на манер віяла, часто прозорі, іноді з малюнком. Деякі богомоли непогано літають (особливо більш тендітні та легкі самці), в інших видів крила вкорочені чи редуковані повністю разом з надкрилами.[3]
Богомоли часто мають захисне забарвлення, що допомагає їм зливатися з навколишньою рослинністю.[4] Разом з тим, дорослі комахи можуть мати яскраві плями на ногах, грудях та крилах, які вони демонструють хижакам чи іншим богомолам, відлякуючи їх.[5]
Богомоли мають великі та складно влаштовані слинні залози. Мускульний шлунок богомолів невеликий, із зубцями. Середня кишка має 8 сліпих відростків. Трахейна система відкривається 8 парами дихалець на спинному боці черевця. У черевному нервовому ланцюжку 7 гангліїв.[2]
Живляться комахами, павукоподібними, великі особини здатні вполювати дрібних хребетних тварин — ящірок, жаб, птахів тощо.
Серед природних ворогів богомолів чимало тварин. Їх поїдають рептилії, птахи та ссавці. За однією з гіпотез 1 чи 2 слухових отвори на передньогрудях богомолів розвинулися як спосіб виявлення кажанів. Різні форми мімікрії та демонстративної поведінки також, імовірно, з'явилися у відповідь на тиск хребетних хижаків. Личинки волосових є паразитоїдами личинок та імаго богомолів. Їздці хальцидіди відкладають яйця до оотек богомолів, де личинки їздців живляться за рахунок яєць богомолів. Деякі оси-сфециди паралізують личиинок богомолів та годують ними власних личинок.[6]
Комахи з неповним перетворенням. З яйця виходить личинка, схожа за зовнішнім виглядом і способом життя на дорослу особину. Самиця відкладає яйця у спеціальну пінисту рідину, яка виділяється допоміжними залозами статевої системи. Ця піниста маса містить оксалат кальцію та застигає на повітрі, утворюючи захисну капсулу навколо яєць — оотеку. Оотеки прикріплюють до субстрату в прихованому місці: під каменями, у щілинах кори дерев, на гілках. Самиці деяких видів богомолів (Photininae) охороняють оотеки та молодих личинок.[2]
Вперше личинки богомола линяють або в самій оотеці, або прив'язуючись до неї шовковою ниточкою. При линянні богомоли вкрай чутливі до рівня вологості.[2]
Самиця часто поїдає самця після, а то й навіть під час копуляції.[7]
Богомоли є монофілетичною групою, що походить від спільного предка з іншими тарганоподібними. Викопні богомоли відомі з ранньої крейди.[2] Разом з тим деякі автори вважають викопну комаху Mesoptilus dolloi протобогомолом, а тоді походження ряду відноситься до раннього карбону.[8] Найбільш примітивною та близькою до предкових груп богомолів вважають представників трьох невеликих родин: Mantoididae, Chaeteessidae, Metallyticidae.[9]
Відомо близько 2400 видів, які належать до 15 родин. Більшість з них поширені в країнах з теплим кліматом, в помірному поясі зустрічаються рідше. Ареал більшості видів обмежений 45°-46° широти на обох півкулях, лише декілька видів здатні жити полярніше ніж 50° північної широти, зокрема богомол звичайний та емпуза піщана (Empusa pennicornis). У південній півкулі найпівденніше зустрічається новозеландський богомол Orthodera novaezealandiae.[10]
Найдрібніший з відомих богомол — Mantoida tenuis з південноамериканського тропічного лісу, довжиною до 1 см, найбільший — Ischnomantis gigas з саван Західної Африки, самиця якого досягає 17 см у довжину. Великі богомоли вагою близько 5 г належать до родів Macromantis (Америка) та Plistopilota (Африка).[11]
Кожна з 3 родин містить лише 1 рід, сумарно в них міститься близько 20 видів. Вважаються еволюційно найдавнішими богомолами, що зберегли багато спільного з тарганами (особливо Mantoididae).[12]
Родина складається з 15 родів та поділяється на 3 підродини: Perlamantinae (2 роди, Південна Європа та Північна Африка), Amorphoscelinae (5 родів, Африка на південь від Сахари та Південно-Східна Азія) та Paraoxypilinae (8 родів, Австралія та Нова Гвінея, 1 вид Exparoxypilus africanus Beier, 1929 з Танзанії).[13]
Дрібні богомоли з редукованими крилами, мешканці піщаних та кам'янистих пустель. До родини належать 2 роди: Eremiaphila (близько 70 видів) і Heteronutarsus (4 види).[13]
Родина містить 13 родів і поділяється на 3 підродини: Acanthopinae (6 родів), Acontistinae (6 родів), Stenophyllinae (1 рід).[14]
Яскраві тропічні богомоли, часто чудернацької форми. Через схожість на квітки їх часто називають «квітковими богомолами», «орхідейними богомолами» тощо. Поширені переважно в Африці та Південно-Східній Азії, з окремими видами в Новій Гвінеї та Австралії. До родини включено 44 роди в 4 підродинах: Hymenopodinae (14 родів), Acromantinae (20 родів), Epaphroditinae (4 роди) та Oxypilinae (6 родів).
Богомоли, що мешкають на корі дерев, звичайно мають захисне забарвлення під колір кори, а також пласку форму тіла з виростами, що нагадують мохи або лишайники. Поширені у всіх біогеографічних регіонах, окрім Палеарктики. Родина містить 17 родів. Значна кількість дослідників вважає, що родина має поліфілетичне походження, і богомоли з західної півкулі мають бути розділені з африкансько-азійськими та австралійськими до окремих груп.[15]
Велика родина, поділяється на 2 підродини: Tarachodinae (33 роди) та Caliridinae (7 родів). Голова збільшена відносно тіла, тіло часто сплощене як і церки, середні й задні ноги короткі. Крила самців нормального розміру, тоді як у самиць часто вкорочені. Поширені переважно в тропічній Африці та Південній і Південно-Східній Азії.[16]
Родина містить 43 роди, згруповані в 6 підродин: Pseudomiopteryginae (7 родів), Miopteryginae (5 родів), Thespinae (10 родів), Hoplocoryphinae (3 роди), Oligonicinae (16 родів), Haaniinae (2 роди).[17]
Різноманітна група богомолів, поширена в Афротропічній, Індомалайській та Австалазійській області. Родина містить 53 роди, об'єднані в 5 підродин: Hapalomantinae (9 родів), Iridopteryginae (8 родів), Nanomantinae (14 родів), Nilomantinae (5 родів), Tropidomantinae (17 родів).[18]
Найбільша родина богомолів. Складається з 20 підродин, більше 180 родів, 1140 видів. До родини належить майже половина сучасних видів богомолів, які є вкрай різноманітними.[19]
Родина містить 17 родів, поширених в Афротропічній та Індомалайській областях. Часто великі богомоли чудернацької форми, з лопатями на середніх і задніх ногах та черевці.[20]
Зовнішньо схожі, проте філогенетично окремі групи богомолів.
Родина Емпузові містить 10 родів, об'єднані в 2 підродини: Blepharodinae (3 роди) та Empusinae (7 родів). Емпузові поширені в Старому світі: Європа, Африка, Західна Азія. Голова має характерний виріст, ходильні ноги і черевце несуть лопаті, передньогруди видовжені, антени самців гребінчасті або перисті.[21] Ці богомоли часто ведуть нічний спосіб життя, живуть у високій траві чи кущах.
Sibyllidae — це маленька родина, що містить 3 роди: Leptosibylla, Presibylla, Sibylla. Поширені у тропічній Африці, на південь від Сахари. Голова з видовженим «рогом», середні та задні ноги з лопатями, нагадують зовнішній вигляд емпузових богомолів. На відміну від останніх, живуть переважно на корі дерев у тропічному лісі.[21]
Низка авторів за даними молекулярно-генетичного аналізу пропонує виділити й інші родини. Зокрема у 2015 році виділено родину Galinthiadidae[en][22]. Станом на 2018 рік запропоновано 21 родину, причому 41 рід не вдалося віднести до жодної з них.[23]
Європа є відносно бідною за видовим складом богомолів. У фауні Європи відомо 36-39[24][25] видів богомолів, які належать до 4 родин та 16 родів.
В Україні відомо 7 видів з трьох родин.[26] Серед них найпоширеніший богомол звичайний (Mantis religiosa), що мешкає в степу, лісостепу, рідше в зоні лісів.
Міжнародний союз охорони природи з більш як 2400 видів богомолів визнав загрозливим стан лише богомола Ameles fasciipennis з центральної Італії.[27] До списку МСОП також входить піренейський ендемік Apteromantis aptera, але в статусі LC, найменш загрозливому[28].
Люди здавна спостерігали за богомолами. В європейських мовах назва цих комах пов'язувалася з молитвами, набожністю, покірністю до Бога. Лише в мальтійській мові назва богомолів перекладається як «створіння диявола». У китайському фольклорі навпаки богомол був символом сили, сміливості та зухвалості. Китайське прислів'я каже, що хоча богомол не зупинить віз, він достатньо нахабний, щоб спробувати. Китайці з давніх часів влаштовували двобої богомолів та цвіркунів.[29] У єгипетських міфах богомол був малим божеством, «птахомухою», що перевозило душі померлих до потойбічного світу. Богомоли згадуються у Книзі мертвих часів XVIII династії (1555—1350 до н. е.). В ассирійському шумеро-акадському словнику з бібліотеки царя Ашшурбаніпала (669—626 р. до н. е.) є шумерські назви богомолів, що приблизно перекладаються як «коник-некромант» і «коник-віщун».[30]
У міфах бушменів богомол — один з творців світу. Також Місяць описується як черевик богомола, який той закинув на небо. Крім того, за іншим міфом богомол створив антилопу канну та оживляє її кожен раз, коли та гине.[31]
У давньогрецькій літературі поширене слово «мантіс», але воно має первинне значення — свята людина, віщун. Лише у давньогрецького поета Теокріта з'являється метафора тендітної руки коханої жінки як хижої ноги богомола. З давньогрецьких часів і до XVII сторіччя в Європі побутувало повір'я, що богомоли здатні показати мандрівнику, який заблукав, шлях додому.[32]
Перша монета з зображенням богомола відома з Сицилії, близько 420 року до н. е.[34] На пам'ятних монетах у 50 та 500 казахстанських теньге 2012 року зображено місцевий вид Hierodula tenuidentata. Цікаво, що богомоли зображені з обох боків монет.
Богомола звичайного зображено на марках Молдови. Інші богомоли є на марках Камбоджі[35], Гани[36], Ботсвани, Австралії, Чилі[37], Малайзії, Індонезії та інших країн.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(12884711725).jpg)
_(15585748606).jpg)
