Загалом подібний до свійського кота, але відрізняється дещо більшими розмірами (довжина тіла до 90 см) і відносно коротким притупленим хвостом, покільцьованим кількома (частіше 3-4) темними смугами. Кінчик хвоста чорний. Підошви лап чорні. Очі блакитні або сірі. Ринарій червоно-рожевий (кольору «сирого м'яса»). Череп крупний, довжиною 90-110 мм, звичайно без носового прогину.
Єдиний представник роду Felis у фауні України, один з 4 видів цього роду, відомих у світовій фауні. Схрещується зі свійськими котами.
Сучасний ареал займає лісові області Середньої та Південної Європи, Малої Азії та Кавказу. Україна є східним кордоном номінативної форми лісового кота. У XVII—XVIII ст. вид траплявся в Карпатах, на Волині та Сумщині.[6] Кіт лісовий поширений в Українських Карпатах, на Закарпатті (Виноградівський, Берегівський, Воловецький, Тячівський, Перечинський райони). Невелика популяція кота лісового виявлена в Чернівецькій області (Сторожинецький, Глибоцький райони), на Волині, та в Одеській області. Протягом першого десятиліття ХХІ ст. ареал розширився — вид виявлено в Миколаївській області та навіть на Черкащині.[5]
Окремі деталі поширення і природної історії кота лісового в Європі викладено на сторінці «Кіт лісовий європейський».
Селиться в горах, у глухих дубових, дубово-грабових, букових і мішаних, рідко ялинових лісах (висота 300–900 м), у плавнях в очеретяних заростях, часто влаштовує лігва на плавучих острівцях.
В Україні карпатська популяція сягає чисельності 300–400 особин, на Поділлі — кілька десятків особин. Є одиничні особини в плавнях Дунаю та Дністра.
Інтенсивне вирубування лісу, різке скорочення площ старих листяних лісів, особливо дібров, створення штучних лісових насаджень і активне рекреаційне використання лісів, знищення особин виду під час відстрілу бродячих домашніх котів, застосування мисливських капканів. Серед несприятливих кліматичних факторів важливе значення має глибина снігового покриву.
Веде прихований спосіб життя. Селиться поодинці. Активний у сутінках та вночі. Теплолюбна тварина. Водиться в місцях, що добре прогріваються сонцем, з густим травостоєм, старими дуплистими деревами, в чагарнику. Виводкові лігва влаштовує в дуплах дерев, розколинах скель, під купами сушняку і колод, у норах борсука та лисиць, зрідка — на горищах лісових будинків, в очеретяних заростях. Живиться переважно мишовидними гризунами, рідше птахами, плазунами, у крайніх випадках — трупами тварин. Самка раз на рік (квітень — травень) після 63-68 денної вагітності народжує 2-4 (зрідка 5) сліпих малят, які тримаються біля неї до вересня — жовтня. Вороги і конкуренти — рись, лисиця звичайна, вовк, куницеві, бродячі собаки, великі хижі птахи. Значної шкоди чистоті виду завдають бродячі коти, які, паруючись з дикими, дають гібриди.
У зоопарках Європи розмножується. Наразі[коли?] факти розмноження в зоопарках України невідомі.
Занесений до Червоної книги Української РСР (1980), Червоної книги України (1996, 2009). Охороняється кіт лісовий в заповідниках Карпатському біосферному, Дунайському біосферному, заповідниках, у Карпатському національному природному парку. Як вид, що підлягає особливій охороні, включено до списку CITES та Бернської конвенції.
Для збереження кота лісового необхідно заборонити відстріл бродячих свійських котів у місцях існування виду, інтенсифікувати боротьбу з браконьєрством та посилити контроль за дотриманням правил утримання псів; створити заказники в місцях розмноження виду.
Найбільші 5 підвидів:[2]
Інші раніше окремі підвиди наразі включені в:
